ТРАНСФОРМАЦІЯ ПІДХОДІВ ДО ЛЕГІТИМАЦІЇ ВЛАДИ В РІЗНИХ ІСТОРИЧНИХ ПЕРІОДАХ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/2312-1815/2025-20-1

Ключові слова:

легітимація влади, політична комунікація, інформаційні технології, народний суверенітет, криза легітимності, медіа, символи, імідж

Анотація

У статті проаналізовано еволюцію підходів до легітимації влади в різні історичні періоди – від домодерної до постмодерної епохи. У дослідженні розглянуто ключові механізми та особливості легітимації, що формувалися під впливом соціально-культурних, політичних та економічних змін. Визначено, що в домодерну добу легітимація влади базувалася переважно на традиціях, божественному праві та родовій спадковості. Монархічні та релігійні інститути відігравали провідну роль у забезпеченні стабільності політичних систем, а влада правителя сприймалася як даність, закріплена соціальною ієрархією. З’ясовано, що з настанням модерної епохи легітимація влади зазнала суттєвих змін, які були пов’язані з поширенням ідей народного суверенітету, конституціоналізму та правової держави. Виборчі механізми, розвиток демократії і правова регуляція діяльності урядів сприяли зміцненню легітимності державної влади через громадянську участь та правові норми. Доведено, що в постмодерну епоху концепція легітимації зазнала кризи через щораз більшу недовіру до традиційних політичних інститутів, деконструкцію великих наративів та посилення ролі віртуальних комунікацій у політичному дискурсі. Державна влада дедалі більше покладається на медійні та візуальні засоби впливу, що призводить до розмиття критеріїв легітимності. Аналіз цих процесів дає змогу глибше зрозуміти виклики, з якими стикаються сучасні політичні системи, та окреслити перспективи їхньої трансформації.

Посилання

Батрименко О., Куриленко А. Комунікативна складова легітимації влади: від домодерну до пост-модерну : монографія. Київ : 7БЦ, 2024. 174 с.

Висоцький О. Віртуальність як провідна форма легітимаційної політики в добу постмодерну Політичний менеджмент. 2008. № 6. С. 41–53.

Засіяєва А. Легітимність як необхідний елемент демократії. 2013. № 2. URL: https://mgimo.ru/upload/iblock/2ce/2ce7daccec9ee15b77cea343aa0f8127.pdf (дата звернення: 20 грудня 2019)

Кеннінг П. Влада. Енциклопедія постмодернізму за ред. Тейлора В., Вінквіста К. Київ : «Основи», 2003. 503 с.

Ліотар Ж.-Ф. Постмодерний стан: Доповідь. Київ : Алетея, 1979. 160 с.

Максимов К. Особливості легітимації політико-правових відносин у процесі модернізації політичної системи. Проблеми модернізації політичних проблем сучасності: монографія / за ред. Л. М. Герасіна, О. Г. Данильян. Харків : Право, 2008. 318 с.

Оніщенко А. Особливості легітимації влади в добу постмодернізму. Politology bulletin. 2020. № 84, С. 119–127.

Руссо Жан-Жак Про суспільну угоду, або принципи політичного права пер. с франц О. Хома. Київ : Port-Royal, 2001. 349 с.

Третяк О. Публічна сфера політики та демократичний політичний процес: параметри концептуальної демаркації. Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Політологія». 2015. № 4. С. 9–16.

Хейден П. Право на владу. Енциклопедія постмодернізму / за ред. Тейлора В., Вінквіста К. Київ : «Основи», 2003. 503 с.

Яковлева Л. Феномен легітимності політичної влади в інформаційну епоху. S.P.A.C.E. Society, Politics, Administration in Central Europe. 2017. № 2. С. 63–67

Dogan M. The legitimacy of regimes and the crisis of confidence. Sociological Research, vol. 6, 1994. URL: http://ecsoc-man.hse.ru/data/321/468/1217/018_dogman.pdf (дата звернення: 20.11.2024 р.).

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-02-27