КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ МОДЕЛЕЙ ПОЛІТИЧНОГО ТРАНЗИТУ С.ГАНТІНГТОНА ТА А. ПШЕВОРСЬКОГО

Анотація

Зазначено, що особливості транзиту та форми його перебігу визначаються розмаїттям реалізації можливих засобів, варіантів. Доведено наявність різноманітності у виборі варіантів для реалізації завдань і подоланні проблем, за яких країна входить у транзит. Проаналізовано концепції американського політолога С. Гантінгтона, та розкрито різні аспекти політичного транзиту. Перехід до демократії визначається як процес зміни формату і характеру взаємодії провідних політичних гравців на політичному полі, який проходить ряд фаз. Першою ознакою, яка започатковує першу фазу трансформації, є поява реформаторів. За цієї фази в умовах недемократичного режиму відбувається поява лідерів – ініціаторів переходу. Друга фаза трансформації – “перехід реформаторів до влади”  означає вихід демократичних реформаторів із маргінесу в лабетах авторитаризму і здобуття ними повноцінної політичної влади. Третя фаза трансформації включає, по-перше, проведення ліберальних реформ; по-друге, утримання стабільность злібералізованого авторитарного режиму. Четверта фаза знаменується встановленням консенсусу з реформаторами. Становлення цієї фази зумовлено приходом до влади реформаторів, які готові до проведення демократизації. Зміст п’ятої фази трансформації – “кооптування опозиції”, визначається появою опозиційної реформаторам політичної сили. Розкрито і проаналізовано лібералізацію та демократизацію як етапи політичного транзиту А.Пшеворського. Зроблено висновки, за якими лібералізація здатна розвиватися у двох протилежних напрямках: або призвести до продовження змін, або спровокувавши репресії, посилити попередній авторитарний режим. Констатовано, що під час трансформації “згори” більшою є вірогідність продовження змін. Перша її стадія називається “вивільнення” з під авторитаритаризму. Вихід із “лещат” авторитаризму може відбутися у середині авторитарного блоку між реформаторами і поміркованими, серед опозиції. Щодо другої стадії демократизації – “конституювання” демократії, то тут А. Пшеворський, залежно від кореляції авторитарного і опозиційного блоків, виділяє три варіанти розвитку подій. Послідовність третьої стадії демократизації визначається “суперництвом” сил, які борються проти авторитаризму і проходить шляхом заключення політичних угод (пактів) між очільниками політичних сил (партій).