ПОЛІТИЧНІ РІШЕННЯ В ЦИФРОВУ ЕПОХУ: ВИКЛИКИ ТА МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ ДЕРЖАВНИХ КОМУНІКАЦІЙ

Анотація

У статті досліджуються особливості ухвалення політичних рішень у цифрову епоху та їхній вплив на систему державних комунікацій. Показано, що цифровізація є не лише технічним чинником модернізації управлінських процесів, а й політичним ресурсом, який забезпечує прозорість державної діяльності, підзвітність органів влади та якісну взаємодію з громадянами. На основі аналізу українського досвіду цифрової трансформації розглянуто ключові ініціативи, серед яких – цифрова платформа «Дія» як концепція «держава в смартфоні», система публічних закупівель Prozorro та інститут електронних петицій. Ці інструменти забезпечили нові формати комунікації між державою та суспільством, сприяли підвищенню рівня відкритості, інтерактивності та демократичної участі громадян. Окрему увагу приділено ролі державних комунікацій, які в умовах цифровізації реалізують традиційні функції – консервативну, координуючу, інтегративну, мобілізаційну та соціалізовану – у нових формах, що ґрунтуються на інформаційно-комунікаційних технологіях. Визначено основні виклики цифрової епохи для політичних рішень: інформаційні війни та дезінформація, цифровий популізм, інформаційне перевантаження та кібератаки на критичну інфраструктуру. Наголошено, що ці загрози підривають довіру до інституцій, спотворюють аналітичну базу для ухвалення рішень і можуть призвести до дестабілізації політичної системи. Зроблено висновок, що поєднання цифрових технологій із демократичними інституційними механізмами визначатиме якість політичного управління та легітимність влади у XXI столітті. Український досвід підтверджує: цифрові інструменти здатні створювати ефективні моделі взаємодії держави та суспільства, підвищувати прозорість і сприяти зміцненню довіри, проте водночас потребують формування державної стратегії цифрової стійкості та інформаційної безпеки.