МІЖНАРОДНІ ПІДХОДИ ДО ЗАПОБІГАННЯ КОЛАБОРАЦІОНІЗМУ: УРОКИ ДЛЯ ЗМІЦНЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Анотація

В умовах повномасштабної агресії Російської Федерації проти України проблема колабораціонізму набула особливої гостроти, перетворившись на серйозну загрозу для внутрішньої стабільності, громадянської єдності та національної безпеки. Наявні підходи до запобігання колабораційній діяльності в українському правовому полі залишаються фрагментарними та переважно репресивними, тоді як міжнародний досвід засвідчує необхідність комплексного підходу, що поєднує правові, інституційні, інформаційні та гуманітарні інструменти. У зв’язку із цим виникає потреба в критичному аналізі зарубіжних практик для формування збалансованої та ефективної моделі протидії колабораціонізму в Україні. Мета. Метою дослідження було проаналізувати міжнародні підходи до запобігання колабораціонізму, виявити їх сильні сторони й обмеження, а також сформулювати на основі цього практичні рекомендації щодо вдосконалення державної політики України у сфері національної безпеки. Методи. У процесі дослідження було використано сукупність загальнонаукових і спеціальних методів, зокрема: системний аналіз – для вивчення нормативно-правових механізмів протидії колабораціонізму; компаративний метод – для зіставлення підходів різних країн (Франції, Ізраїлю, Естонії, Південної Кореї); інституційний аналіз – для оцінки ефективності залучених суб’єктів державної політики; контент-аналіз – для аналізу інформаційної складової колабораціонізму. Результати. Під час дослідження було з’ясовано, що ефективна протидія колабораціонізму в міжнародній практиці ґрунтується на поєднанні превентивних заходів, правової визначеності у формулюванні складів злочинів, прозорих процедур притягнення до відповідальності та програм реінтеграції. Визначено, що критичними чинниками для підвищення стійкості держави є інформаційна безпека, розвиток патріотичної свідомості, а також створення аналітичної інфраструктури для виявлення загроз. Сформульовано рекомендації щодо адаптації міжнародного досвіду в українську політику, включно з потребою оновлення законодавства, розвитку освітньо-просвітницьких програм і посилення інформаційного суверенітету. Висновки. Колабораціонізм є складною соціально-правовою категорією, що потребує системного осмислення в контексті сучасних безпекових викликів. Україна має потенціал для формування ефективної політики протидії цьому явищу, однак для цього необхідна гармонізація нормативно-правової бази, посилення інституційної спроможності, а також упровадження міждисциплінарних підходів із залученням кращих міжнародних практик. Перспективи подальших досліджень полягають у глибшому аналізі практичної реалізації запропонованих заходів та їх впливу на рівень національної безпеки в коротко- та середньостроковій перспективі.