ЕВОЛЮЦІЯ КОНЦЕПТУ МИРУ В МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ У ПОЛІТИЧНІЙ ДУМЦІ ВІД СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ ДО НОВОГО ЧАСУ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/2312-1815/2025-21-10

Ключові слова:

політична думка, теорія міжнародних відносин, мир, війна, пацифізм, Т. Гоббс, І. Кант, В. Вільсон

Анотація

Мир є основоположною цінністю людської цивілізації і становив предмет осмислення теоретиків політичних учень і міжнародних відносин. Протягом століть концепт миру зазнав значної еволюції. Староєврейське salom, грецьке eirene та латинське pax спочатку означали нормальний стан речей, суспільну справедливість, свободу і гармонію. Середньовічне християнство (Ф. Аквінський), визнаючи божественне походження держав, проповідувало сакралізацію війн. У пізньому Середньовіччі стимулом для зацікавлення проблемами миру став тиск із боку ісламської цивілізації та необхідність припинення міжусобиць між християнськими державами. У період Просвітництва (Т. Гоббс) суспільний договір розглядався як інструмент подолання «війни всіх проти всіх» і встановлення держави як гаранта миру. Німецький філософ І. Кант висунув концепцію «вічного миру», яка передбачала методами встановлення загального миру формування ідеального устрою та створення федерації держав. У ХІХ ст. сформувалися три основні напрями аналізу війни: «пацифізм», «апологетика» і «плюралізм». Прихильники пацифізму вважали, що війна несе величезні страждання людству й повинна бути відкинена соціальною практикою. Апологети війни, будучи представниками соціал-дарвінізму, стверджували, що боротьба за виживання характерна для людського суспільства, що знаходить свій найвищий прояв у війні. Прихильники плюралістичного напряму, які належали до різних суспільно-політичних течій – від еволюціонізму до марксизму, – визнаючи позитивну роль війн у минулому, передбачали її відмирання як пережитку варварства. Політичний ідеалізм В. Вільсона передбачав право народів на самовизначення та залежність миру між державами від способу організації міжнародних відносин і створення міжнародної організації, відповідальної за мир, та прийняття програми роззброєння. Концепт миру на початку ХХ ст. сприймався як відсутність війни, зосереджувався на окремих умовах розв’язання міжнародних протиріч і не перейшов у фазу наукового дослідження.

Посилання

Макаренко Н. Г. Від «вічного миру» до «збройного миру»: історія та сучасність. Вісник Київського Національного університету ім. Т. Шевченка. Філософія. Політологія. 2004. № 70–72. С. 83.

Федина С. Р. Концепції миру у міжнародних відносинах та їх реалізація : автореф. дисертації на здобуття наукового ступеня канд. політ. наук. Львів, 2010.19 с.

Borgosz J. Drogi i bezdroża filozofii pokoju (od Homera do Jana Pawła II). Warszawa, 1989.

Chiba S. A Historical Reflection on Peace and Public Philosophy in Japanese Thought: Prince Shotoku, Ito Jinsai and Yokoi Shonan. Visions of Peace. Asia and The West. Farnham : Ashgate, 2014.

Chytrowski W. Zarys polskiej romantycznej myśli polemologicznej i irenologicznej. Toruń, 1994. 165 s.

Graczyk W., ks. Pokój w polskiej myśli politycznej XV i XVI wieku. Pokój – dialog – edukacja. Materiały z sympozjum naukowego w Płocku. Płock, 2003. S. 41.

Hannah P.A. Eirēnē: Ancient Greek Goddess and Concept of Peace. Visions of Peace. Asia and The West. Farnham : Ashgate, 2014. P. 11–28.

Krzysztofik E. Wsparcie pokoju we współczesnych stosunkach międzynarodowych. Warszawa, 2009. S. 41–42.

Kubiak H. Pokój. Encyklopedia socjologii. T. 3: O–R. Warszawa, 2000. S. 128–135.

Libera Z. Zagadnienie wojny i pokoju w literaturze polskiego Oświecenia. Wychowanie dla pokoju. Wrocław; Warszawa; Kraków; Gdańsk; Łódź, 1983. S. 315–340.

Øberg J. Cosmology, Peace and World Order. Peace and the Future. Proceedings of the II International Peace University, Aarhus, October 1985. Aarhus : Aarhus University Press, 1986. P. 258–259.

Osadnik B. Postrzeganie pokoju.Wymiar historyczny i współczesny. Między realizmem a utopią. Świadomościowo-ideologiczne i polityczne przesłanki pokoju i demokracji na przełomie XX i XXI wieku oraz ich historyczne uwarunkowania. Katowice, 1998. S. 47.

Rae M. The Dissident Tradition of Christian Pacifism. Visions of Peace. Asia and The West. Farnham : Ashgate, 2014. P. 29–46.

Roy K. Concept of Peace in Hinduism: A Historical Analysis. Visions of Peace. Asia and The West. Farnham : Ashgate, 2014. P. 47–66.

Ślusarczyk J. Problemy wojny i pokoju w polskiej myśli politycznej. Kompendium. Białystok, 2001. S. 65.

Szczęsny W.W. Współczesne znaczenie projektu wiecznego pokoju Immanuela Kanta. Pokój – dialog – edukacja. Materiały z sympozjum naukowego w Płocku. Płock, 2003. S. 65.

Tazbir J. Staropolscy obrońcy pokoju politycznego i religijnego. Wychowanie dla pokoju. Wrocław; Warszawa; Kraków; Gdańsk; Łódź, 1983. S. 265.

Třiska M. O vojne a mieri v dejinach filozofie. Bratislava : Veda Vydavatelstvo Slovenskej Akademie Vied, 1987. S. 129–133.

Vom Ewigen Frieden und vom Wohlstand der Nationen. Dieter Senghaas zum 60. Geburtstag. Herausgegeben von Ulrich Menzel. Frankfurt am Main : Suhrkamp, 2000. S. 47.

Wałęga A. Wychowanie dla pokoju w polskim piśmiennictwie pedagogicznym i społecznym XVI i XVII wieku (wybrane przykłady). Pokój jako przedmiot badań społecznych i pedagogicznych. Łódź, 2006. S. 78.

Yu K. The Confucian Vision of Peace. Visions of Peace. Asia and The West. Farnham : Ashgate, 2014. P. 67–84.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-10-30