ВІЧЕВІ АКЦІЇ ЯК ПРОЯВ БЕЗПОСЕРЕДНЬОЇ ДЕМОКРАТІЇ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ (1923–1939 РР.)

Анотація

У статті розглядається феномен вічевих акцій як прояв безпосередньої демократії у політичному та громадянському житті українського населення західноукраїнських земель у 1923–1939 рр. Проаналізовано історичні умови, у яких українці були позбавлені власної державності та перебували під владою Польщі, Румунії та Чехословаччини. Показано, що вічеві акції стали важливим інструментом самоорганізації населення, засобом політичної мобілізації, формою протесту проти національного гноблення і способом вираження загальнонародної волі. Особливу увагу приділено ролі політичних партій (УРП, УНДО), реакції польської влади (зокрема, «пацифікації» 1930 р.), а також участі населення у вічах, присвячених Голодомору 1932–1933 рр. Наголошено, що віча виконували не лише політичну, а й виховну функцію, формуючи національну свідомість та утверджуючи демократичні традиції.