ДІЯЛЬНІСТЬ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ І РАДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз діяльності Президента України та Ради національної безпеки і оборони України (РНБО) в умовах правового режиму воєнного стану, запровадженого у відповідь на збройну агресію Російської Федерації. Розкрито конституційно-правовий статус Президента України як гаранта державного суверенітету й територіальної цілісності та Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, а також визначено місце РНБО як координаційного органу у системі забезпечення національної безпеки і оборони. Показано, що воєнний стан істотно трансформує практику функціонування органів державної влади: зростає потреба в оперативності та централізації управлінських рішень, посилюється координуюча роль глави держави в секторі безпеки й оборони, а РНБО фактично набуває значення ключового майданчика міжвідомчої взаємодії, підготовки стратегічних рішень і контролю за їх реалізацією через механізм введення рішень у дію указами Президента. Окрему увагу приділено питанню легітимності та меж застосування надзвичайних повноважень у воєнний час: підкреслено, що розширення практичної ролі президентської вертикалі здатне забезпечити ефективність кризового управління й мобілізацію ресурсів, однак водночас породжує ризики надмірної персоналізації влади та ускладнення повернення до звичайних демократичних процедур після завершення війни. Розглянуто правові аспекти тимчасового обмеження окремих прав і свобод, призупинення виборчих процесів та застосування санкцій як інструментів реагування на загрози національній безпеці, наголошено на необхідності їх відповідності принципам необхідності та пропорційності й забезпечення належних гарантій контролю. Обґрунтовано потребу подальшого вдосконалення нормативно-правового регулювання воєнного стану, чіткого розмежування компетенцій між цивільною владою і військовим командуванням, посилення парламентського та судового контролю за безпековими рішеннями, а також інституційного зміцнення координаційних механізмів для збереження балансу між оборонною ефективністю та верховенством права у воєнний і післявоєнний періоди.