ГІБРИДНА ВІЙНА В УКРАЇНІ: СУЧАСНІ ПІДХОДИ
DOI:
https://doi.org/10.32782/2312-1815/2024-17-23Ключові слова:
соціальні мережі, інформаційна безпека, національна безпека, Facebook, пропаганда, гібридна війна, війнаАнотація
Зі стрімким розвитком комп’ютерних (і не тільки) технологій людство почало стрімко прогресувати на всіх фронтах. Не винятком став і театр воєнних дій, де гібридна війна починає набирати все нових обертів та поширюватися на нові, раніше не застосовані напрями. Якщо взяти за приклад російсько-українську війну і проаналізувати її генезис, то стає зрозумілим, що вона розпочалася ще задовго до активної фази у 2014 р. Цій війні, яка, безперечно, є гібридною, багато років поспіль передували інформаційна, культурна та економічна експансії. В Україні постійно працювали російські телеканали та інші мас-медіа, які практично у цілодобовому режимі транслювали і насаджували українцям прокремлівські наративи, зокрема про «братні народи», спільну історію та культуру. До України безперешкодно приїжджали виступати російські популярні артисти та музиканти. Російські потужніші компанії та підприємства безперешкодно купляли та поглинали не такий економічно розвинений український бізнес. Разом із торговими та газовими «війнами» це все разом починало гібридну війну супроти Україні ще з 90-х років ХХ ст. та «нульових» років ХХІ ст. Увесь цей комплекс «агресивних» дій заклав підґрунтя того, що нам усім довелося бачити на «антимайдані» у 2013 р. та на Донбасі вже у 2014 р. І якщо після початку збройного протистояння на Донбасі Україна заборонила в’їзд на свою територію одіозним російським артистам, які підтримали окупацію Криму та збройну інтервенцію у Донецькій та Луганській областях, а згодом у 2017 р. у державі були заборонені російські соцмережі «Однокласники» та «ВКонтакте» й частина телеканалів, то після початку повномасштабної війни інформаційна інтервенція росії почала набирати нових обертів. Сьогодні проти України та її союзників працюють численні та потужні ботоферми, які завдяки російським політтехнологам, психологам та іншим фахівцям здійснюють чіткі інформаційні удари по чуттєвих для нас усіх місцях. Вони чітко провокують внутрішньодержавні конфлікти, сіють зневіру та недовіру пересічних громадян до представників української влади та уряду. Тому тепер як ніколи гостро стоїть проблема дослідження загроз, які отримує національна безпека нашої держави крізь призму соціальних мереж. Слід вивчити психологічний вплив ворожої пропаганди на користувачів. Також потрібно розробити та дослідити інструменти боротьби з ворожими наративами. Нині слід розробити алгоритми та методичні матеріали, які б у подальшому могли допомогти нівелювати роботу ворожих ботоферм та розробників інформаційно психологічних спеціальних операцій. Адже з кожним днем робота ворожої пропаганди набирає все потужніших обертів, а це несе пряму загрозу національній безпеці України.
Посилання
Авер’янова Н.М. Гібридна війна: російсько-українське протистояння. Молодий вчений. 3 (2017): 30–34.
Арабаджиєв, Д.Ю., Сергієнко Т.І Маніпулювання свідомістю суспільства в умовах інформаційної та гібридної війни в Україні. Гілея. 146 (3) (2019): 12–15.
Алещенко, В. Феноменологія гібридної війни та її особливості у виконанні російської федерації: інформаційно-психологічний аспект. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Військово-спеціальні науки» 1 (2016): 6–11.
Бартош Н.В. Актуальні питання удосконалення реалізації державної інформаційної політики України в умовах гібридної війни. Публічне урядування 3 (28) (2021): 17–24.
Бєльська Т.В. Збірник Національного університету цивільного захисту України (2019): 3–11.
Вєдєнєєв Д.В., Семенюк О.Г. Формування концептуальних та функціональних передумов гібридної конфліктності як загрози національній безпеці України: ретроспективний аналіз : монографія. Київ : ДП «ІНФОТЕХ», 2020. 274 с.
Вєдєнєєв Д., Сегеда С. Історико-теоретичні витоки поглядів на сутність війн (конфліктів) неконвенційного концептуального типу (1970-ті – початок 2000-х рр.). Воєнно-історичний вісник (2022)1: 161–181.
Войтович Н. Розвиток навичок критичного мислення та медіаграмотності у населення як спосіб протидії російській агресії в інформаційній війні. Журналістика майбутнього: виклики, тенденції, перспективи (2022): 297.
Войтко О.В., Солонніков В.Г. Державна інформаційна політика основа забезпечення інформаційної безпеки в умовах гібридної війни. Актуальні проблеми управління інформаційною безпекою держави (2021):19.
Войціховський А.В. Інформаційна безпека як складова системи національної безпеки (міжнародний і зарубіжний досвід). 2020.
Горбулін В.П. «Гібридна війна» як ключовий інструмент російської геостратегії реваншу. Стратегічні пріоритети 4.33 (2014): 5–12.
Даценко А. Протидія дезінформаційним кампаніям в умовах гібридної війни. Україна в умовах трансформації міжнародної системи (2019): 141.
Жадько В.О. та ін. Гібридна війна і журналістика. Проблеми інформаційної безпеки : навчальний посібник. (2018).
Загуменна, Ю.О., Расторгуєва Н.О. Проблеми забезпечення інформаційної безпеки в умовах глобалізації та гібридної війни проти України. Харківський національний університет внутрішніх справ: 25 років досвіду та погляд у майбутнє (1994–2019 рр.) : зб. тез доп. Міжнар. наук.-практ. конф. до 25-річчя створення ун-ту, м. Харків, 22 листопада 2019 р. Харків, 2019. С. 180–181.
Іванова В. Трансформація інформаційно-психологічних операцій Російської Федерації з початком повномасштабної агресії проти України. Стратегічні комунікації у сфері забезпечення національної безпеки та оборони: проблеми, досвід, перспективи : ІV міжнар. наук.-практ. конф. 2023.
Іванова Н.Г., Андрусишин Ю.І., Паливода О.О. Захист від негативних інформаційно-психологічних впливів в умовах гібридної війни. Інформаційна безпека людини, суспільства, держави 1–3 (28–30) (2020): 76–82.
Люля В.С., Огінська М.М. Забезпечення інформаційної безпеки в соціальних мережах. Актуальні проблеми управління інформаційною безпекою держави (2019): 321.
Мануйлов Є.М., Прудникова О.В. Інформаційно-культурна безпека України в умовах «гібридної війни». Вісник НЮУ імені Ярослава Мудрого. Серія «Філософія, філософія права, політологія, соціологія» 1.32 (2017): 26–36.
Мехед Д., Мехед Д. Інформаційна безпека в соціальних мережах. Методи поширення інформації в соціальних мережах. (2015).
Митко A.M., Кольцова І.І. Інформаційний тероризм як інструмент впливу на інформаційний конформізм в глобальному середовищі. Політичне життя 2 (2018): 135–139.
Пасічний Р. Медіаграмотність як чинник протистояння ворожим інформаційно-психологічним операціям. Стратегічні комунікації у сфері забезпечення національної безпеки та оборони: проблеми, досвід, перспективи : ІV міжнар. наук.-практ. конф. 2023.
Пилипчук В.Г. Забезпечення інформаційної безпеки України: сучасні тенденції та проблеми. Запобігання новим викликам та загрозам інформаційній безпеці України: правові аспекти : матеріали наук.-практ. конф. Vol. 6. 2016.
Проноза І.І., Проноза І.І. Інформаційна війна: сутність та особливості прояву. (2018).
Шульська Н.М., Зінчук Р.С., Кевлюк І.В. Наративи формування зневіри як вияв ворожої інформаційно-асихологічної операції: на матеріалі мови ЗМІ. Вчені записки (2023):152.
Anghel, Iulia. Social Media as Hybrid Warfare Tool–Putting Russia’s Informational Strategy in Context. Romanian Military Thinking 1.1 (2020): 62–81. (6)
Aslam, Shahbaz, Noor Hayat, and Arshad Ali. Hybrid warfare and social media: need and scope of digital literacy. Indian Journal of Science and Technology 13.12 (2020): 1293–1299. (8)
Kramer, Franklin D., Stuart H. Starr, and Larry K. Wentz, eds. Cyberpower and national security. Potomac Books, Inc., 2009.
Yanchenko, Kostiantyn, et al. Repressed Opposition Media or Tools of Hybrid Warfare? Negotiating the Boundaries of Legitimate Journalism in Ukraine Prior to Russia’s Full-Scale Invasion. The International Journal of Press/Politics (2023).