ВІЙНИ РФ В ГРУЗІЇ ТА УКРАЇНІ ТА ЇХ НАСЛІДКИ ДЛЯ МІЖНАРОДНОЇ СПІЛЬНОТИ
DOI:
https://doi.org/10.32782/2312-1815/2024-18-4Ключові слова:
російська збройна агресія, пострадянський простір, окупація, анексія, санкції, міжнародне співтовариствоАнотація
У статті, предметом якої є війни Росії в Грузії у 2008 р. і в Україні (з 2014 року), автор аргументовано доводить, що згідно з нормами міжнародного права дії Росії проти суверенних держав мають бути віднесені до категорії агресії. Отже, агресивна політика Росії є результатом її повернення на авторитарний шлях розвитку й імперську політику минулого. Особливу увагу слід приділити політиці Росії в галузі управління конфліктами низької інтенсивності на пострадянському просторі, де вона бере участь і як конфліктуюча сторона, і як посередник. Унаслідок військової агресії Росії проти Грузії та України Кремль фактично окупував території Південної Осетії, Абхазії, Криму й частину Донецької та Луганської областей. Асиметрія потенціалів між Росією, з одного боку, та Грузією та Україною, з іншого, не дає змогу останнім самостійно протистояти російській агресії та окупації. Тому дипломатична, юридична, економічна й військова підтримка Грузії та України з боку міжнародного співтовариства щодо дотримання норм міжнародного права, принципів суверенітету, територіальної цілісності та права на самооборону є дуже важливою та необхідною.
Посилання
Гібридна війна Росії проти України після Революції гідності : монографія (2018). Київ. Ніка-Центр. 280 с.
Головченко В., Дорошко М. (2016). «Гібридна війна» Росії проти України: історико-політичне дослідження. Монографія. Київ : Ніка-Центр. 184 c.
Горбулін В. П. (2014). «Гібридна війна» як ключовий інструмент російської геостратегії реваншу. Стратегічні пріоритети. Видавництво : НІСД. № 4 (33). С. 5–12.
Дорошко М. С. (2008). Російсько-грузинське протистояння в Південній Осетії: історичні передумови й сучасні реалії. Актуальні проблеми міжнародних відносин: зб. наук. праць. Вип. 81. Ч. 2. С. 20–23.
Дорошко М. (2018). Неоголошені війни Росії проти України у ХХ – на початку ХХІ ст.: причини і наслідки. Київ : Ніка-Центр. 192 с.
Перепелиця Г. М. (2003). Конфлікти в посткомуністичній Європі : монографія. Київ : НІСД. 432 с.
Перепелиця Г. М. (2017). Україна – Росія. Війна в умовах співіснування. Київ : Видавничий дім «Стилос». 880 с.
Шелест Г. В. (2009). Російсько-грузинський конфлікт і його наслідки для енергетики та безпеки в Чорноморсько-Каспійському регіоні. Central Asia and the Caucasus. Journal of Social and Political Studies. Sweden. № 4–5. С. 58–59.
Herzig E. (1999). The new Caucasus: Armenia, Azerbaijan a. Georgia. London ; New York : Pinter, 1999. 166 p.
Lynch D. (2000). Russian peacekeeping strategies in the CIS: The cases of Moldova, Georgia a. Tajikistan. London : Russia a. Eurasia Programme. 265 p.
Про технологію «підпалу» конфліктів. (2015). День. 13 січня. С. 8.
Кремль використовує на Донбасі ті ж методи, що у Східній Європі 70 років тому. Аппельбом. URL: http://www.radiosvoboda.org/content/article/26797079.html
Час вимагає визначеності. (2015). День. 15 січня. С. 4.
