THE RUSSIAN WARS IN GEORGIA AND UKRAINE AND THEIR CONSEQUENCES FOR THE INTERNATIONAL COMMUNITY
DOI:
https://doi.org/10.32782/2312-1815/2024-18-4Keywords:
Russian armed aggression, post-Soviet space, occupation, annexation, sanctions, international communityAbstract
In the article, the subject of which is Russia’s war in Georgia in 2008 and in Ukraine (since 2014), the author argues that according to the norms of international law, Russia’s actions against sovereign states should be classified as aggression. Accordingly, Russia’s aggressive policy is the result of its return to the authoritarian path of development and imperial policy of the past. Particular attention should be paid to Russia’s policy in the field of low-intensity conflict management in the post-Soviet space, where it participates both as a conflicting party and as a mediator. As a result of Russia’s military aggression against Georgia and Ukraine, the Kremlin actually occupied the territories of South Ossetia, Abkhazia, Crimea, and part of the Donetsk and Luhansk regions. The asymmetry of potentials between Russia, on the one hand, and Georgia and Ukraine, on the other, prevents the latter from independently resisting Russian aggression and occupation. Therefore, diplomatic, legal, economic and military support of Georgia and Ukraine from the international community in respect of compliance with the norms of international law, the principles of sovereignty, territorial integrity and the right to self-defense is very important and necessary.
References
Гібридна війна Росії проти України після Революції гідності : монографія (2018). Київ. Ніка-Центр. 280 с.
Головченко В., Дорошко М. (2016). «Гібридна війна» Росії проти України: історико-політичне дослідження. Монографія. Київ : Ніка-Центр. 184 c.
Горбулін В. П. (2014). «Гібридна війна» як ключовий інструмент російської геостратегії реваншу. Стратегічні пріоритети. Видавництво : НІСД. № 4 (33). С. 5–12.
Дорошко М. С. (2008). Російсько-грузинське протистояння в Південній Осетії: історичні передумови й сучасні реалії. Актуальні проблеми міжнародних відносин: зб. наук. праць. Вип. 81. Ч. 2. С. 20–23.
Дорошко М. (2018). Неоголошені війни Росії проти України у ХХ – на початку ХХІ ст.: причини і наслідки. Київ : Ніка-Центр. 192 с.
Перепелиця Г. М. (2003). Конфлікти в посткомуністичній Європі : монографія. Київ : НІСД. 432 с.
Перепелиця Г. М. (2017). Україна – Росія. Війна в умовах співіснування. Київ : Видавничий дім «Стилос». 880 с.
Шелест Г. В. (2009). Російсько-грузинський конфлікт і його наслідки для енергетики та безпеки в Чорноморсько-Каспійському регіоні. Central Asia and the Caucasus. Journal of Social and Political Studies. Sweden. № 4–5. С. 58–59.
Herzig E. (1999). The new Caucasus: Armenia, Azerbaijan a. Georgia. London ; New York : Pinter, 1999. 166 p.
Lynch D. (2000). Russian peacekeeping strategies in the CIS: The cases of Moldova, Georgia a. Tajikistan. London : Russia a. Eurasia Programme. 265 p.
Про технологію «підпалу» конфліктів. (2015). День. 13 січня. С. 8.
Кремль використовує на Донбасі ті ж методи, що у Східній Європі 70 років тому. Аппельбом. URL: http://www.radiosvoboda.org/content/article/26797079.html
Час вимагає визначеності. (2015). День. 15 січня. С. 4.