ПОНЯТТЯ «МОБІЛІЗАЦІЯ» У ВІЙСЬКОВОМУ ТА СОЦІАЛЬНОМУ АСПЕКТАХ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/2312-1815/2025-21-37

Ключові слова:

соціальна мобілізація, військова мобілізація, політична участь, громадянська активність, національна безпека

Анотація

У статті розглядається поняття мобілізації у її військовому та соціальному вимірах з акцентом на зростаючу актуальність цього явища в умовах національної безпеки, громадянської активності та стійкості демократичного суспільства. Військова мобілізація аналізується як юридично врегульований процес, що забезпечує системне переведення економіки, інституцій та людських ресурсів на функціонування в умовах воєнного чи надзвичайного стану. У статті окреслено нормативно-правові засади мобілізації в Україні, конституційні та законодавчі обов’язки громадян, а також відповідальність установ за забезпечення людськими ресурсами та матеріальними засобами. Детально описано механізми забезпечення, санкції за ухилення та роль місцевого самоврядування в організації мобілізаційних заходів.Поряд із цим соціальна мобілізація розглядається як багатовимірний процес активізації громадянської участі, колективної солідарності та публічної ініціативи у відповідь на політичні, економічні та соціальні виклики. Спираючись на ідеї таких мислителів, як П. Лазарсфельд, А. де Токвіль, Е. Юнгер і К. Маркс, досліджено мобілізацію як зверху (інструмент координації з боку держави), так і знизу (прояв громадянської активності). Особливу увагу приділено ролі цінностей, суспільної довіри та соціальної згуртованості у формуванні ефективного мобілізаційного потенціалу.Наголошено, що в умовах демократії мобілізація повинна ґрунтуватися не лише на зобов’язанні, а й на добровільній участі, усвідомленій згоді та спільному баченні цілей. У сучасному українському контексті, де поєднуються зовнішня агресія та внутрішні трансформації, здатність мобілізувати суспільство, як інституційно, так і органічно, є критично важливою для збереження державності та забезпечення розвитку. У підсумку зазначено, що ефективна мобілізація, як військова, так і соціальна, потребує скоординованої політики, інклюзивної комунікації та політичної культури, що формує відповідальність, солідарність і готовність діяти в інтересах суспільства.

Посилання

Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію : Закон України від 21.10.1993 № 3543-12. Відомості Верховної Ради України. 1993. № 44. Ст. 416.

Про військовий обов’язок і військову службу : Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII. Відомості Верховної Ради України. 1992. № 27. Ст. 385.

Про дорожній рух : Закон України від 30.06.1993 № 3353-XII. Відомості Верховної Ради України. 1993. № 31. Ст. 338.

Про часткову мобілізацію : Указ Президента України № 15/2015 від 14.01.2015. Офіційний вісник України. 2015. № 4. Ст. 122.

Кримінальний кодекс України : Закон України від 05.04.2001 № 2341-III. Відомості Верховної Ради України. 2001. № 25–26. Ст. 131.

Кодекс України про адміністративні правопорушення : Закон України від 07.12.1984 № 8073-X. Відомості Верховної Ради УРСР. 1984. Додаток до № 51. Ст. 1122.

Положення про військово-транспортний обов’язок : Постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1921. Офіційний вісник України. 2001. № 1. Ст. 28.

Jünger E. Der Arbeiter. Herrschaft und Gestalt. Hamburg: Hanseatische Verlagsanstalt, 1932.

Tocqueville, A. de. Democracy in America. New York: Harper & Row, 1969.

Marx K., Engels F. The Communist Manifesto. London: Penguin Classics, 2002.

Lazarsfeld P. F., Berelson B., Gaudet H. The People’s Choice: How the Voter Makes up His Mind in a Presidential Campaign. New York: Columbia University Press, 1948.

Blumer H. Collective Behavior. In: New Outline of the Principles of Sociology. New York: Barnes and Noble, 1951.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-10-30