ПЕРЕМОВИНИ БРЮССЕЛЬ – ЛОНДОН У КОНТЕКСТІ ПАРТІЙНО-ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ ЩОДО БРЕКСІТУ (2013 – ЧЕРВЕНЬ 2016 РР.)

Анотація

У статті крізь призму партійно-політичного дискурсу розглядаються перемовини між Великою Британією та Європейським Союзом напередодні референдуму 23 червня 2016 р. щодо Брексіту. Ключову роль у цих процесах відіграв лідер консерваторів та прем’єр-міністр Великої Британії Девід Кемерон. Реконструйована ґенеза і хронологія розгортання суспільно-політичного дискурсу щодо проведення референдуму: травневий 2012 р. саміт НАТО, де прем’єр і деякі члени Уряду чи не вперше обговорили ідею проведення референдуму як поступки крила євроскептиків Консервативної партії; безуспішні ініціативи її депутатів, які у приватному порядку в червні 2012 р. та листопаді 2013 р. вносили до Палати громад законопроєкти щодо перегляду умов членства Сполученого Королівства у ЄС та виходу країни з його складу; знакова промова 23 січня 2013 р. Д. Кемерона у Bloomberg; оприлюднений Консервативною партією 14 травня 2013 р. законопроєкт, який визначав час проведення референдуму та формування питання, яке виносилося на голосування; «альтернативний» до нього законопроєкт про референдум консерватора Боба Ніла тощо. Показано ставлення консервативної, лейбористської, ліберально-демократичної партій, Партії незалежності Сполученого Королівства, партії Зелених, Демократичної юніоністської партії щодо референдуму з Брексіту та результати їхньої участі у виборах до Європарламенту 2014 р. На такому тлі відстежується перебіг перемовин між Лондоном і Брюсселем щодо перегляду умов членства Великої Британії у Європейському Союзі, які стосувалися проблеми міграції, лібералізації Єдиного ринку, відновлення суверенних прав Великої Британії, її виключення з політичного процесу щодо досягнення «найтіснішого союзу» між країнами – членами ЄС тощо. Виходячи з дій та висловлювань Д. Кемерона, обґрунтовується ключова теза дослідження: якби перемовин між Лондоном і Брюсселем щодо перегляду статусу та становища Великої Британії у Євросоюзі виявилися успішними і вона отримала реальні поступки, то результати референдуму 23 червня 2016 р., на якому 51,9% британців проголосували за вихід країни з ЄС, могли бути іншими.