ПОЛІТИЧНИЙ РИЗИК ЯК КРИТЕРІЙ ФУНКЦІОНАЛЬНОСТІ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ
DOI:
https://doi.org/10.32782/2312-1815/2025-22-18Ключові слова:
політичний ризик, політична система, політична стабільність, трансформаціяАнотація
У статті політичний ризик розглядається як ключовий критерій функціональності політичної системи в умовах зростання невизначеності, соціально-політичних трансформацій і воєнних викликів. Обґрунтовується положення, що політичний ризик є не лише супутнім явищем політичної діяльності, а й структурним елементом політичного процесу, який відображає здатність системи ухвалювати рішення, адаптуватися до змін і зберігати стійкість у кризових ситуаціях. Політична система функціонує в середовищі постійних внутрішніх і зовнішніх загроз, що зумовлює необхідність управління ризиками як складової її ефективності. Політичний ризик тісно пов’язаний з інтересами суб’єктів політики, процесом ухвалення рішень та обмеженістю знань про наслідки цих рішень. Характер і рівень ризику визначаються взаємодією політичних інститутів, групових інтересів та умов реалізації політичної влади. Особлива увага приділяється ролі політичних криз і воєнних конфліктів як факторів, що підвищують ризикогенність політичного середовища й водночас є каталізаторами інституційних змін. Показано, що політична стабільність не означає відсутності ризиків, а передбачає наявність механізмів їх ідентифікації, контролю й мінімізації. Порушення легітимності влади, нерегулярність політичних взаємодій та ослаблення інститутів свідчать про зниження функціональності політичної системи та зростання політичного ризику. Зроблено висновок, що політичний ризик є універсальним, колективним і динамічним явищем, рівень якого є індикатором стану політичної системи. Аналіз політичного ризику дає змогу оцінити ефективність функціонування політичних інститутів, їхню здатність реагувати на виклики та забезпечувати стабільність у ситуаціях підвищеної загрози.
Посилання
Антипенко І. В. Особливості державного управління політичними ризиками: загальні підходи. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2020. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/pdf/3_2020/35.pdf.
Віннічук О. В. Політичні ризики в умовах демократичної трансформації суспільства: теоретико-праксеологічний аналіз : монографія. Кам’янець-Подільський : ПП Мошак М.І., 2013. 220 с.
Демчук Д. В. Поняття і види політичних ризиків. Актуальні проблеми політики. 2012. Вип. 46. С. 248–255. URL: http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/1318/Demchuk.pdf.
Демчук Д. Стадії та фактори політичного ризику: актуальні аспекти дослідження та аналізу. Актуальні проблеми політики. 2013. Вип. 49. С. 183–186.
Зубчик О. Політичні ризики в умовах демократичної трансформації суспільства. Політичний менеджмент. 2011. № 4. URL: https://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/2018/08/zubchyk_politychni.pdf.
Кривошеїн В. Демаркація політичних ризиків для суб’єктів політичної і неполітичної діяльності. Політичний менеджмент. 2009. № 6. С. 25–35.
Лук’янова В. В. Політичний ризик у функціонуванні суб’єктів підприємницької діяльності. Вісник Хмельницького національного університету. 2015. № 2. Т. 2. С. 226–229. URL: http://elar.khnu.km.ua/jspui/bitstream/123456789/4286/1/%D1%81%D1%8215.pdf.
Мацієвський Ю. Деякі аспекти вивчення феномена кризи у політичних дослідженнях. Політичний менеджмент. 2008. № 6. С. 16–29.
Філіпчук В. О., Постригань Г. Ф., Петренко І. І. Підходи до розуміння категорії «політичний ризик»: класичні та сучасні концепції. Політикус. 2021. № 1. С. 79–85.
Dogan M. The legitimacy of regimes and the crisis of confidence. Sociological Research. 1994. Vol. 6. URL: http://ecsoc-man.hse.ru/data/321/468/1217/018_dogman.pdf.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.




