ОЛІГАРХІЧНЕ НАЧАЛО Й ОЛІГАРХІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЛЮДИНИ В КОНЦЕПТІ ПЛАТОНА ЯК ПРОДУКТ І ДЖЕРЕЛО ПСИХОЕТИЧНИХ ДЕФОРМАЦІЙ
DOI:
https://doi.org/10.32782/2312-1815/2024-18-7Ключові слова:
Платон, олігархія, олігархічне начало, олігархічний потенціал, душа, самістьАнотація
У статті зазначено, що жага корупційного збагачення є екзистенційною загрозою. В аналізі становлення олігархії (елітизм, транзитологія, патроналізм) в Україні домінує екстравертний підхід. Концепт Платона в християнській інтерпретаційній символіці К. Юнга уможливлює аналіз динаміки інтровертної структурної трансформації олігархічного психічного. Наголошено, що у Платона олігархічне начало людини – продукт втрати холістичної цілісності свідомості, ієрархічної субординації її начал із посферним зменшенням впливу Богоприроди розуму на периферійні егоїстичні жадання, волю. Роз’єднання з Благом Єдиного породжує олігархічний потенціал у людині як її психологічний олігархічний ресурс, стає джерелом деформацій світоглядної настанови на цілісність єдиного буття, загострює психоментальні, етичні спотворення в індивідуальній психіці, на рівні груп, соціуму в процесі інституційної екстеріоризації потенціалу. Процесуальна логіка появи, трансформації (олігархічні начало – потенціал – ресурс – екстеріоризація, інституціоналізація), руху потенціалу в політичному полі обумовлені його величиною. Олігархічний потенціал (Ро) відсутній (Ро = 0) у мудреців (самореалізували архетип «самість» – К. Юнг, «Христос в нас» у християн); зароджується (Ро > 0), підлеглий у тимократів (поява олігархічної «тіні» під контролем его шанолюбців); домінує, з піком (Ро = mах) в олігархії (домінує архетип олігархічної «персони» в колективному свідомому); різко зменшується (Ро→0, ~0), але не зникає (Ро ≠ 0, Ро > 0), дисперсно розмитий у своїх варіативних групових модифікаціях (маніпулятивно прихований у політиків-популістів; є ціннісною орієнтацією ділків без їх владних амбіцій; індоктринований популістами в психічне мас як патерналістські очікування) за демократії (олігархічна «тінь» під контролем демократичного его) з можливістю ситуативного флуктаційного скупчення; концентрується в тирана (Ро/тирана = mах), «рятівника» (персона тирана за його психічної інфляції) мас від олігархів; зникає (Ро = 0) у Богозрілих (відродження самості, що дезінфікує олігархічну тінь, его) з їх досвідом в кінці циклу.
Посилання
Андрусів В., Устенко О., Романенко Ю., Тишкевіч І. Майбутнє українських олігархів. 2018. URL: https://uifuture.org/reports/majbutnye-ukrayinskix-oligarxiv/
Буркало В. Олігархічний елітарний егоцентризм та егоїзм як перепона до консолідованої демократії. Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки. 2023. № 8. С. 44–53.
Буркало В. Олігархічний потенціал, його розгортання в інтерпретації концепту патроналізму. Регіональні студії. 2024. № 36. С. 14–21.
Вишневський О. С. Загальна теорія стратегування: від парадигми до практики використання : монографія/НАН України, Ін-т ек-ки пром-сті. Київ, 2018. 156 с.
Денисенко В. Проблема свободи людини: конотації у філософських теоріях нового часу. Соціогуманітарні проблеми людини. 2010. № 4. С. 115–128.
Кіндзерський Ю. Інституційна пастка олігархізму і проблеми її подолання. Економіка України. 2016. № 12. С. 22–46.
Колодій А. Транзитологічна парадигма суспільних змін у світлі помаранчевої революції. Політичні науки. 2008. Випуск 3. С. 7–24.
Мадяр Б., Мадловіч Б. Посткомуністичні режими: актори, інституції та динаміка. Короткий путівник / пер. з англ. О. Тирон. Бостон : Academic Studies Pres, 2023. 248 с.
Михальченко М. Кланово-олігархічний режим: негативи і позитиви функціонування. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. 2010. № 5 (49). С. 83–94.
Ніколенко В. Соціально-політична думка Платона: протосоціологічний вимір. Епістемологічні дослідження в філософії, соціальних і політичних науках. 2020. 3 (2). С. 81–91.
Платон. Держава / Пер. з давньогр. Д. Коваль. Київ :Основи, 2000. 355 с.
Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги. Т. І. У полоні Платонових чарів / пер. з англ. О. Коваленко. Київ : Основи, 1994. 444 с.
Юнг К. Г. Аion: Нариси щодо символіки самості / пер. з нім. К. Котюк; наук. ред. укр. вид. О. Фешовець. Львів : Вид. «Астролябія», 2016. 432 с.
Arendt H. On Revolution. London: Penguin books. 1990. 350 p.
Plato. Timaios / (ed. John Burnet, 1903). URL: http://www.mikrosapoplou.texts