АНТИКРИЗОВІ СТРАТЕГІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ

Анотація

У статті здійснено аналіз антикризових стратегій державної політики в умовах зростання гібридних загроз та поширення дезінформації як одного з ключових інструментів сучасних конфліктів. Обґрунтовано актуальність формування комплексних підходів до антикризового управління, що поєднують політичні, безпекові, інформаційні та соціально-психологічні компоненти. Проаналізовано міжнародний і український досвід протидії інформаційним атакам, зокрема механізми координації дій державних інституцій, громадянського суспільства та міжнародних партнерів. Визначено, що ефективність антикризових стратегій значною мірою залежить від рівня інституційної спроможності держави, розвитку стратегічних комунікацій та здатності суспільства до критичного сприйняття інформації. Особливу увагу приділено системному, інформаційно-комунікаційному, психологічному та безпековому підходам до аналізу гібридних загроз, що дозволяють розкрити їх багатовимірний характер. Розглянуто міждисциплінарні методи дослідження дезінформації як складного соціально-політичного явища. Наведено приклади практичної реалізації антикризових заходів в Україні, зокрема діяльність ініціатив, спрямованих на виявлення та спростування фейкової інформації, що підтверджує необхідність інтеграції інформаційного компоненту в загальну систему державного управління. Зроблено висновок про доцільність розробки адаптивних, міжсекторних і довгострокових стратегій антикризової політики, орієнтованих на підвищення національної стійкості, зміцнення інформаційної безпеки та забезпечення сталого розвитку держави в умовах сучасних викликів