БІБЛІЙНИЙ ҐЛОКАЛІЗМ У ПОВІСТІ ЮЗЕФА ВІТТЛІНА «СІЛЬ ЗЕМЛІ»
DOI:
https://doi.org/10.32782/folium/2024.5.13Ключові слова:
польська література, інтертекстуальність, біблійний ґлокалізм, біблійні стилізації, «австрійський міф», Перша світова війна, Юзеф ВіттлінАнотація
У статті на підставі аналізу роману Юзефа Віттліна «Сіль землі» досліджується специфіка біблійного ґлокалізму в художньому тексті. З’ясовано, що досліджувана повість є прикладом авторської нарації алюзійних та інтертекстуальних біблійних паралелей. Встановлено, що епічність «Солі землі» досягається й біблійними стилізаціями через синтез історичних подій та життєвих колізій героїв твору. Запропоновано тезу, що застосування Юзефом Віттліном біблійних стилізацій не перетворює повість «Сіль землі» на стилізований «біблійний» твір, оскільки виступає тільки одним із певних прийомів художніх засобів, які містять латентну та іманентну присутність біблійного тексту, його тем, мотивів і образів. Обґрунтовано висновок про те, що біблійний ґлокалізм у повісті Юзефа Віттліна «Сіль землі» дає можливість реактуалізувати релігійні, культурні та історичні коди, представлені у Біблії, які сприяють «закоріненню» реципієнта в епоху, представлену в тексті повісті, а також реалізувати біблійні стилізації в національній мові, зокрема польській. Дослідження показало адекватність використання сучасної теорії біблійного ґлокалізму для демонстрації біблійних стилізацій у художньому творі. Специфіка біблійних стилізацій, представлена у повісті «Сіль землі», засвідчила намагання Юзефа Віттліна створити сакральну «картину світу», позначену пошуками у своїй творчості своєрідної юдео-християнської традиції відчитування Святого Письма, стилізувати сюжети Старого і Нового Заповітів для пояснення історико-міфологічної конотації авторського тексту як «есхатологічного». Висновується, що біблійні стилізації у повісті «Сіль землі» можна вважати проявом взаємодії літературної традиції та інтертекстуальності у польській літературі міжвоєнного періоду, актуалізації «австрійського міфу» в творах євреїв, уродженців пізньогабсбурзької Галичини.
Посилання
Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. Із мови давньоєврейської й грецької на українську дослівно перекладена. Переклад проф. Івана Огієнка. Київ : Українське біблійне товариство, 2018. 1229 с.
Маркова М. В., Радченко О. А. Візія війни в повісті Юзефа Віттліна «Сіль землі». Закарпатські філологічні студії. 2021. Вип. 20, том 1. С. 125–130.
Набитович І. Категорія sacrum і художня література. Слово і Час. 2009. № 6. С. 27–39.
Набитович І. Універсум sacrum’у в художній прозі (від модернізму до постмодернізму). Дрогобич – Люблін : Посвіт, 2008. 600 с.
Chabiera M. Jerzy Stempowski o Soli ziemi Jozefa Wittlina. Colloquia Litteraria. 2013. Vol. 1. S. 51–66.
Choroszy J. A. Między stereotypem a mitem – huculski Józef Wittlin. Teka Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych. 2021. Tom 6, Nr. 16. S. 35–48.
Jakowska K. „Sól ziemi” Wittlina a ekspresjonistyczna literaturza o wojnie. Pamiętnik Literacki. 1972. Vol. 63/2. S. 51–85.
Koper B. „Ciało” na wojnie. Wokół Soli ziemi Józefa Wittlina. Polonistyka. Innowacje. 2016. Nr. 3. S. 13–21.
Mayenowa M. R. Poetyka teoretyczna: zagadnienia języka. Wrocław – Warszawa – Kraków : Ossolineum, 2000. 435 s.
Rzepa J. Sół ziemi Józefa Wittlina: o recepcji „pozapolskiej” powieści. Przekładaniec. 2013. Nr. 27. S. 186–200.
Siwor D. Where Is Piotr Niewiadomski Headed? The Protagonist of The Salt of the Earth in a Mythic-Ritual Context. Konteksty Kultury. 2018. Zeszyt specialny. S. 3–19.
Szewczyk-Haake K. O ironii jako figurzeretorycznej i postawie moralnej (z odnieseniem do Wittlina i Kierkegaarda). Przestrzenie Teorii. 2015. Nr. 24. S. 13–29.
Tischner Ł. „Sól ziemi“, czyli tęsknota do eposu. Pamiętnik Literacki. 2012. Vol. 1. S. 87–109.
Wittlin J. Sól ziemi. Powieść o cierpliwym piechurze. Warszawa : Towarzystwo wydawnicze „Rój”, 1936. 343 s.
Wocław W. S. W żywiole ironii… O bohaterach Soli ziemi Józefa Wittlina. Konteksty Kultury. 2011. Т. 7. S. 22–34.
Woldan A. Mit Austrii w literarurze polskiej. Kraków : Międzynarodowy Centrum Kultury, 2002. 281 s.