БІБЛІЙНИЙ ҐЛОКАЛІЗМ У ПОВІСТІ ЮЗЕФА ВІТТЛІНА «СІЛЬ ЗЕМЛІ»

Анотація

У статті на підставі аналізу роману Юзефа Віттліна «Сіль землі» досліджується специфіка біблійного ґлокалізму в художньому тексті. З’ясовано, що досліджувана повість є прикладом авторської нарації алюзійних та інтертекстуальних біблійних паралелей. Встановлено, що епічність «Солі землі» досягається й біблійними стилізаціями через синтез історичних подій та життєвих колізій героїв твору. Запропоновано тезу, що застосування Юзефом Віттліном біблійних стилізацій не перетворює повість «Сіль землі» на стилізований «біблійний» твір, оскільки виступає тільки одним із певних прийомів художніх засобів, які містять латентну та іманентну присутність біблійного тексту, його тем, мотивів і образів. Обґрунтовано висновок про те, що біблійний ґлокалізм у повісті Юзефа Віттліна «Сіль землі» дає можливість реактуалізувати релігійні, культурні та історичні коди, представлені у Біблії, які сприяють «закоріненню» реципієнта в епоху, представлену в тексті повісті, а також реалізувати біблійні стилізації в національній мові, зокрема польській. Дослідження показало адекватність використання сучасної теорії біблійного ґлокалізму для демонстрації біблійних стилізацій у художньому творі. Специфіка біблійних стилізацій, представлена у повісті «Сіль землі», засвідчила намагання Юзефа Віттліна створити сакральну «картину світу», позначену пошуками у своїй творчості своєрідної юдео-християнської традиції відчитування Святого Письма, стилізувати сюжети Старого і Нового Заповітів для пояснення історико-міфологічної конотації авторського тексту як «есхатологічного». Висновується, що біблійні стилізації у повісті «Сіль землі» можна вважати проявом взаємодії літературної традиції та інтертекстуальності у польській літературі міжвоєнного періоду, актуалізації «австрійського міфу» в творах євреїв, уродженців пізньогабсбурзької Галичини.