ВОКАТИВНА ФУНКЦІЯ ДЕМІНУТИВІВ В АНГЛОМОВНІЙ ДИТЯЧІЙ ПРОЗІ

Анотація

У запропонованій статті розглядаються англійські демінутиви з погляду теорії мовленнєвих актів, запропонованої Дж. Серлем і розширеної Д. Вундерліхом та іншими науковцями. У центрі уваги дослідження є демінутиви у вокативних мовленнєвих актах, які застосовуються у зверненнях до учасників мовної ситуації та сприяють визначенню адресата. У результаті аналізу знайдено лише два види учасників комунікації, а саме адресант і адресат. Матеріал дослідження включає художні твори відомих ювінальних англомовних письменників (напр.: Р. Дал, Е. Несбіт, Дж. Уілсон). Вибір текстів пояснюється тим, що вони є антропоцентричні, про дітей та спрямовані на дитячу читацьку аудиторію. Цілком передбачувано, що вокативні мовленнєві акти виконують дві комунікативні функції: а) оклики, які слугують для привернення уваги адресата; б) звернення, які сигналізують контакт між мовцем і адресатом. Визначено такі типи демінутивів у вокативній функції: імена, прізвища, терміни спорідненості та дескриптори. Аналіз нашого корпусу матеріалу засвідчив, що демінутиви-імена використовуються найчастіше і переважно для вираження позитивного ставлення до адресата. Це пояснюється тим, що адресатом у художній дитячій прозі є дитина. У деяких мовленнєвих ситуаціях трапляються інші типи демінутивів у вокативній функції, але вони є менш поширеними. І знайдено лише один приклад демінутива-прізвища у вокативній функції, який застосований для вираження негативного ставлення до адресата. Виявлено, що демінутиви у вокативній функції доповнюють інші мовленнєві акти (напр.: директиви, комісиви, репрезентативи). У цьому разі вони підсилюють чи послаблюють іллокуцію мовленнєвого акту, який вони супроводжують, та виражають позитивне чи негативне ставлення до адресата.