МОНОХРОМНИЙ ОБРАЗ «CALME BLANC» У КОЛОРИСТИЧНІЙ ПАЛІТРІ РОМАНУ П'ЄРА ЛОТІ «PÊCHEUR D’ISLANDE»

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/folium/2024.4.44

Ключові слова:

художній простір, колористика, монохромний образ, танатологічні мотиви, стилістичні функції, персонаж

Анотація

У статті проаналізовано колористичну палітру роману французького письменника П. Лоті. Визначено домінантну роль монохромних кольорів, від білого до чорного, що дає підстави говорити про монохромний образ. Оскільки автор прагне охопити й представити морські краєвиди, які не мають чіткої конфігурації, то центральним образом художнього простору виступає «calme blanc». Монохромна гама сірого кольору, у відтінках від білого до чорного, домінує у зображенні двох складових морських просторів, це – море і небо. Зміна відтінків монохромних кольорів у колористичній палітрі передає сюжетний рух, створює атмосферу передчуття чи очікування, адже білий колір, який асоціюється зі спокоєм, тишею, поступово набирає нових відтінків, нашарувань, що виражають загрозу. Білий, тобто прозорий, невидимий, нечіткий – це субстанція, у якій зароджується життя, яке ще не оформилося у форми й обриси. Автор спонукає до активізації внутрішнього зору, до уяви, змушує приглядатися, прислухатися, передчувати. На відміну від сучасників-імпресіоністів, які фіксували найтонші зміни через кольорові відтінки та нюанси, П. Лоті виступає у цьому романі своєрідним деколористом, відмовляється від яскравих чистих барв, щоб виразити первозданність світу, зокрема моря. Море, як символ води, відповідає концепну відродження/очищення. Нарація у романі підпорядковується двом взаємопереплетеним мотивам – кохання і смерті. Семантика смерті виражається означеннями образів дійсності і позначається чорним кольором. Танатологічні мотиви актуалізуються у образі сонця, яке спопеляє живе, виступає німим свідком вічного коловороту життя.

Посилання

Бабій І.М. «Фарби повинні приходити на допомогу слову» (кольори в художній мові М. Коцюбинського). Культура слова. 1997. Вип. 50. С. 26–31.

Бублейник Л. Мовотворчість Лесі Українки: організація лексико-асоціативного поля кольору як засіб поетичної стилістики. Леся Українка і сучасність: зб. нак. пр. Луцьк: РВВ «Вежа», 2008. Т. 4. Кн. 2. С. 220–232.

Горбач Н. Естетика кольору в літописах Середньовіччя. Вісник Запорізького нац. Університету. Сер.: Філологічні науки. Запоріжжя, 2008. № 2. С. 47–50.

Яцків Н.Я, Васильців Л.В. Поліфункціональність пейзажу у романі П’єра Лоті «Допоки житиму…» Нова філологія. Запоріжжя, 2010. № 37. С. 296–303.

Quella-Villéger A. Henry James, admirateur de l’«exquis Loti». Carnet de l’exotisme. Lecture de Loti. Kailash édition, 2002. № 3. р. 133–141.

Loti P. Pêcheur d’Islande. Préface, commentaire et notes d’Alain Buisine. Librairie Générale Française, 2023. 220 p.

Saint-Léger M.-P. Pierre Loti. L’Insaisissable. L’Harmattan, 1996. 350 p.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-06-14

Номер

Розділ

Статті