ВІДТВОРЕННЯ АЛЮЗІЇ В УКРАЇНСЬКОМУ ПЕРЕКЛАДІ РОМАНУ МАЙКЛА КАННІНГЕМА «ГОДИНИ»

Анотація

Стаття присвячена дослідженню алюзії як засобу вираження інтертекстуальності у художньому дискурсі, а також способам та стратегіям її відтворення в українськомовному перекладі роману Майкла Каннінгема «Години». Оперування авторським та «запозиченим текстом» у межах єдиної текстової формації не є дивиною для епохи постмодернізму у літературознавстві, втім в останні десятиріччя спостерігається стрімка тенденція аналізу засобів вираження інтертекстуальності у річищі перекладознавства, зокрема у пошуку релевантних способів та стратегій їх відтворення у перекладі, що й зумовлює актуальність дослідження. У статті з’ясовано специфіку використання алюзії та її місце в художньому тексті поруч з іншими інтертекстемами, ключові характерні риси та відмінності від ‘побратимів’ та проаналізовано найефективніші способи її відтворення. У дослідженні виявлено та проаналізовано найпопулярніші способи та стратегії відтворення алюзій у перекладі, до уваги бралися й інші чинники впливу, зокрема частотність, контекст, авторські та перекладацькі інтенції, впізнаваність, експліцитне маркування. У статті висвітлено вплив перекладача на конвертацію інтертекстем у перекладі, а також доведено, що відсутність єдиної класифікації засобів вираження інтертекстуальності та уніфікованої системи визначення та вибору способу перекладу є швидше закономірною, аніж випадковою. Згідно з аналізом, підбір функціонального/контекстуального еквівалента, опущення/додавання, узагальнення/уточнення стають найчастішими способами відтворення алюзій, проте не простежується єдина тенденція вибору, щоб можна було визначити серед згаданих домінантний спосіб.