ЛІНГВАЛЬНА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ МІФІЧНО-МІСТИЧНОГО В ІНДИВІДУАЛЬНО-АВТОРСЬКІЙ КАРТИНІ СВІТУ ПАВЛА ЗАГРЕБЕЛЬНОГО

Анотація

У статті обґрунтовано важливість комплексного лінгвістичного дослідження творчої спадщини Павла Загребельного. Акцентовано на особливостях світосприйняття й мислення конкретного індивідуума як представника лінгвокультурної спільноти, що через творчість репрезентує світогляд народу, систему характерних для нього образів, символів, стереотипів, відображає дійсність у формі індивідуально- авторської картини світу.Зосереджено увагу на типології етномовних знаків національної культури в мовотворчості митця, з-поміж яких вирізнено міфологеми. Категорію «міфічно-містичного» осмислено крізь призму ключових понять (міфічний, міф, міфологія, містичний, містика) у ретроспективній лексикографічній практиці. Оприявнено дискусійні моменти в потрактуваннях термінів «міфологема», «міфема», «міфонім» з урахуванням літературознавчих і мовознавчих підходів. Запропоновано лінгвістичні дефініції відповідних термінів, маніфестовано їх взаємозв’язок з термінами на кшталт «міфічно-містична лексика», «міфічно-містичне найменування».З позицій лінгвістики «міфему», або «міфономему», дефініційовано як номінативну одиницю з нульовим денотатом, що репрезентує ірреальний об’єкт, уявний конструкт, елемент міфічно-містичної концептосфери, позбавлений чітко окресленого формально-логічного й абстрактного відображення. Поняття «міфема» («міфономема», «міфічно-містичне найменування» і т. ін.) і «міфонім» співвіднесено як загальне та часткове: будь-який міфонім є міфічно-містичним найменуванням, але не кожне міфічно-містичне найменування є міфонімом. «Міфонім» витлумачено як власну назву, що індивідуалізує елемент міфічно-містичного простору, номінує міфічно-містичних персонажів як результатів міфічних уявлень і світосприйняття.