ЛІНГВАЛЬНА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ МІФІЧНО-МІСТИЧНОГО В ІНДИВІДУАЛЬНО-АВТОРСЬКІЙ КАРТИНІ СВІТУ ПАВЛА ЗАГРЕБЕЛЬНОГО
DOI:
https://doi.org/10.32782/folium/2025.6.11Ключові слова:
художня творчість, міфічне, містичне, міфема, міфономема, міфонім, міфічно-містичне найменуванняАнотація
У статті обґрунтовано важливість комплексного лінгвістичного дослідження творчої спадщини Павла Загребельного. Акцентовано на особливостях світосприйняття й мислення конкретного індивідуума як представника лінгвокультурної спільноти, що через творчість репрезентує світогляд народу, систему характерних для нього образів, символів, стереотипів, відображає дійсність у формі індивідуально- авторської картини світу.Зосереджено увагу на типології етномовних знаків національної культури в мовотворчості митця, з-поміж яких вирізнено міфологеми. Категорію «міфічно-містичного» осмислено крізь призму ключових понять (міфічний, міф, міфологія, містичний, містика) у ретроспективній лексикографічній практиці. Оприявнено дискусійні моменти в потрактуваннях термінів «міфологема», «міфема», «міфонім» з урахуванням літературознавчих і мовознавчих підходів. Запропоновано лінгвістичні дефініції відповідних термінів, маніфестовано їх взаємозв’язок з термінами на кшталт «міфічно-містична лексика», «міфічно-містичне найменування».З позицій лінгвістики «міфему», або «міфономему», дефініційовано як номінативну одиницю з нульовим денотатом, що репрезентує ірреальний об’єкт, уявний конструкт, елемент міфічно-містичної концептосфери, позбавлений чітко окресленого формально-логічного й абстрактного відображення. Поняття «міфема» («міфономема», «міфічно-містичне найменування» і т. ін.) і «міфонім» співвіднесено як загальне та часткове: будь-який міфонім є міфічно-містичним найменуванням, але не кожне міфічно-містичне найменування є міфонімом. «Міфонім» витлумачено як власну назву, що індивідуалізує елемент міфічно-містичного простору, номінує міфічно-містичних персонажів як результатів міфічних уявлень і світосприйняття.
Посилання
Василенко, А.М. (2003). Українська міфологічна лексика в художній літературі ХІХ ст. : дис. … канд. філол. наук. Київ. 213 с.
Войтович, В.М. (2002). Українська міфологія. Київ : Либідь. 662 с.
Голікова, Н.С. (2019). Художній дискурс П. А. Загребельного: лінгвокогнітивний і прагмастилістичний аспекти : дис. … д-ра філол. наук. Дніпро. 530 с.
Доманицький, В. (1906). Словарик. Пояснення чужих та не дуже зрозумілих слів. Київ : Друкарня С. А. Борисова. 128 с.
Желехівський, Є. (1886). Малорусько-німецький словар: у 2-х т. Т. 1: А–О. Львів. 598 с.
Ковалів, Ю.І. (2007). Літературознавча енциклопедія: у 2-х т. Т. 2: М–Я. Київ : ВЦ «Академія. 624 с.
Словник іншомовних слів (2000) / уклад. Л. О. Пустовіт, О. І. Скопненко, Г. М. Сюта, Т. В. Цимбалюк. Київ : Довіра. 1018 с.
Словник української мови (2017): у 20 т. Т. 8. Л – Мішурний. Київ : Наукова думка. 994 с. URL : https://sum20ua.com/?wordid=0&page=0
Строкаль, О. (2020). Вербалізація міфологеми вогню в поезії Олексія Довгого. Актуальні питання гуманітарних наук, Вип. 30. Т. 3. С. 103–108.