АПЕЛЯТИВИ НА ПОЗНАЧЕННЯ СТОЛЯРІВ І ТОКАРІВ У НІМЕЦЬКИХ ДІАЛЕКТАХ
DOI:
https://doi.org/10.32782/folium/2025.6.20Ключові слова:
апелятив, німецькі діалекти, твірна основа, словотвір, синонім, консонантизм, вокалізмАнотація
Статтю присвячено дослідженню сілезьких, нижньопрусських і східнопомеранських апелятивів на позначення ремісників, що займались столярним і токарським ремеслом у XIV–XVII ст. Тут обґрунтовується актуальність дослідження зниклих частково чи повністю, унаслідок Другої світової війни, німецьких діалектів, аналізується фахова література, характеризується історія досліджень німецьких апелятивів на позначення ремісників у колишніх східнонімецьких діалектах, визначається рівень їхньої вивченості, формулюються мета і завдання публікації, окреслюються перспективи подальших наукових розвідок, а також висвітлюються методи дослідження. Крім цього визначаються словотвірні особливості апелятивів на позначення столярів і токарів, форми їхньої фіксації у складі трьох німецьких діалектів: сілезького, нижньопрусського і східнопомеранського. До кожної форми наводяться дані щодо часу та місця їхньої фіксації. Згідно результатів дослідження встановлено 18 апелятивів на позначення ремісників, що займалися столярними (10) і токарськими ремеслами (8). Встановлені твірні основи апелятивів на позначення столярів і токарів: а) назви ремісничих виробів; б) назви матеріалу, з яких вони виготовлені; в) назви виконуваної дії ремісником; г) за першими словами молитви. Крім того більше половини апелятивів на позначення столярів і токарів утворено за допомогою суфіксів: -er, -ner, -ler, з яких найпродуктивнішим є перший суфікс, а меншу половину становлять двокореневі апелятиви. Другими твірними основами у різнокореневих назвах ремісників слугують -macher, -dreher, -hauer, -schneider. У межах виявлених апелятивів на позначення столярів і токарів можна виокремити два синонімічні ряди. Також у пам’ятках німецької мови можна простежити окремі історичні зміни в системі вокалізму та консонантизму.
Посилання
Пиц, Т. Б. (2021a). Сілезькі назви текстильників XIV–XVII століть. Львівський філологічний часопис, 9, 181–186.
Пиц, Т. Б. (2022a). Назви ремісників металообробних ремесел у німецьких діалектах. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки, 3, 171–182.
Пиц, Т. Б. (2022b). Апелятиви на позначення кравців і взуттьовиків у німецьких діалектах. Закарпатські філологічні студії, 23, Т. 2, 101–105.
Пиц, Т. Б. (2021b). Назви ремісників шкірообробних і хутрообробних ремесел у німецьких діалектах. Закарпатські філологічні студії, 20, Т. 2, 49–53.
Bahlow, H. (1975a). Liegnitzer Namenbuch: Familiennamen, gedeutet aus den Quellen des Mittelalters. Lorch: Weber.
Bahlow, H. (1975b). Mittelhochdeutsches Namenbuch nach schlesischen Quellen: Ein Denkmal des Deutschtums. Neustadt an der Aisch: Degener & Co.
Bahlow, H. (1972). Niederdeutsches Namenbuch. Wiesbaden: Sänding.
Bahlow, H. (1953). Schlesisches Namenbuch. Kitzingen: Holzner.
Bahlow, H. (1926). Studien zur ältesten Geschichte der Liegnitzer Familiennamen. Mitteilungen des Geschichts- und Altertumsvereins für die Stadt und das Fürstentum Liegnitz, 10, 102–162.
Kunze, K., & Nübling, D. (Hrsg.). (2009–2016). Deutscher Familiennamenatlas (Bd. 1–5). Berlin–Boston: de Gruyter.
Ebner, J. (2015). Wörterbuch historischer Berufsbezeichnungen. Berlin–Boston: de Gruyter.
Holmberg, M. Å. (1950). Studien zu den niederdeutschen Handwerkerbezeichnungen des Mittelalters: Leder- und Holzhandwerker. Lund: [Verlag nicht angegeben].
Jäger, E. (1948). Die Synonymik der Berufsnamen für den Wagenbauer (Dissertation). Marburg.
Jungandreas, W. (1937). Zur Geschichte der schlesischen Mundart im Mittelalter. Breslau: Maruschke & Berendt.
Kluge, F. (2002). Etymologisches Wörterbuch der deutschen Sprache (24. durchges. und erw. Aufl., bearb. von E. Seebold). Berlin – New York: de Gruyter.
Koolwijk, R. v. d. (o. J.). Eine sprachliche Untersuchung zum Küferhandwerk (Masch. Manuskript). o. O.
Lemcke, H. (1926). Die älteren Stettiner Straßennamen im Rahmen der älteren Stadtentwicklung (2. neu erarb. Aufl. von G. Fredrich). Stettin: Saunier.
Markgraf, H. (1896). Die Straßen Breslaus nach ihrer Geschichte und ihren Namen. Breslau: Morgenstern.
Reichert, H. (1908). Die deutschen Familiennamen nach Breslauer Quellen des 13. und 14. Jahrhunderts. Breslau: M. & H. Marcus.
Ricker, L. (1917). Zur landschaftlichen Synonymik der deutschen Handwerkernamen. Freiburg: Freiburger Werkstätten für Plakate.
Stephan, W. (1911). Die Strassennamen Danzigs. Danzig: Saunier.
Volckmann, E. (1921). Alte Gewerbegassen: deutsche Berufs-, Handwerks-, und Wirtschaftsgeschichte älterer Zeit. Würzburg: Memminger Verlagsbuchhandlung.
Witte, U. (1982). Die Bezeichnungen für den Böttcher im niederdeutschen Sprachgebiet: eine Wortund sachkundliche Untersuchung zum Böttcherhandwerk. Frankfurt a. M.: Lang.
Ziesemer, W. (1935–1944). Preußisches Wörterbuch: Sprache und Volkstum Nordostdeutschlands (Bd. I– II). Königsberg: Gräfe u. Unzer.
