САТИРА ЯК ІНСТРУМЕНТ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ: ЛІНГВАЛЬНІ ТА ЕКСТРАЛІНГВАЛЬНІ ЗАСОБИ ВПЛИВУ
DOI:
https://doi.org/10.32782/folium/2025.6.30Ключові слова:
сатира, лінгвальні засоби вираження сатири, екстралінгвальні засоби вираження сатири, засоби масової інформації, критика, комічний ефектАнотація
У статті розглянуто лінгвальні та екстралінгвальні засоби сатири як інструменту масової комунікації. Матеріалом дослідження стали статті британського журналу The Economist за 2025 рік. Метою дослідження є роль сатири як засобу масової комунікації, аналіз вербальних та невербальних засобів впливу, розкриття механізмів та їх ролі у формуванні громадської думки. Дослідження спрямоване на виявлення специфічних мовних прийомів (іронія, сарказм, перебільшення, гра слів тощо) та позамовних факторів (контексту, візуальних компонентів, соціального та політичного контексту), які посилюють ефект сатири та впливають на реципієнта. Особливу увагу приділено взаємодії вербальних і невербальних елементів сатири, їх ролі в сучасному медіа- просторі та здатності сатиричного дискурсу бути засобом критики та маніпулювання суспільною свідомістю. Сатира як один з найпотужніших засобів комунікації виконує не лише естетичну чи розважальну функцію, але й стає важливим засобом впливу на суспільну думку, інструментом політичної боротьби та віддзеркаленням соціальних настроїв. На рівні лінгвальних засобів сатира використовує іронію, сарказм, гіперболу, метафору, алегорію, гротеск, пародію, антитезу, каламбури, гру слів.Іронія в сатиричному тексті функціонує як ключовий засіб, що встановлює ставлення автора до об’єкта критики, в той час як гіпербола та гра слів сприяють комічному ефекту, підсилюючи сатиричне повідомлення. Екстралінгвальні засоби включають такі компоненти як ілюстрації, карикатури, символи. Ефективність сатири як засобу масової комунікації залежить від комплексної взаємодії її лінгвальних і екстралінгвальних засобів, які дозволяють не лише викривати суперечності й абсурдність реальності, а й впливати на суспільну думку через механізми комічного ефекту та провокації.
Посилання
Савіна, Ю. О. (2019). Лінгвопоетичні засоби створення комічного та їх відтворення у процесі перекладу (на матеріалі творів Дж. К. Джерома й О. Генрі та їх українськомовних перекладів). Закарпатські філологічні студії, вип. 9, Т. 2, С. 58–64.
Федік, Ю. М. (2021). Ключові підходи до дослідження сучасних англомовних карикатур. Вчені записки Таврійського національного університету імені B. І. Вернадського. Серія: Філологія. Соціальні комунікації, Том 32 (71). № 2, C. 224–229.
Юрчишин, В. М. (2021). Лінгвопрагматичні характеристики сатири в британському медійному дискурсі : дис. ...д-ра філософії : 035-філологія. Івано-Франківськ. 255 c.
Юрчишин, В. М. (2023). Лінгвопрагматичні характеристики сатири як ехо метарепрезентації у британському медійному дискурсі. Folium, вип. 2, С. 72–76. https://doi.org/10.32782/folium/2023.2.11.
Юрчишин, В. М. (2020). Роль контекстуальних ресурсів в інтерпретації сатиричних висловлень у британському медійному дискурсі: лінгвопрагматичний підхід. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Філологія, № 46, Т. 2. С. 206–210. https://doi.org/10.32841/2409-1154.2020.46-2.49
Юрчишин, В.М., & Матіяш-Гнедюк, І. М. (2024). Дуальна площина сатири в британському медійному дискурсі. Folium, вип. 4, С. 286–291. https://doi.org/10.32782/folium/2024.4.43
Doichyk, O., Yurchyshyn, V., & Velykoroda, Y. (2024). Intertextual satire in media discourse: Conceptual blends. Review of Cognitive Linguistics. https://doi.org/10.1075/rcl.00183.doi
Eliott, R. C. (1960). The Power of Satire: Magic, Ritual, Art. Princeton University Press. P. 256–262.
Khight, C. (2004). The Literature of Satire. Cambridge University Press. 327 pp.
Simpson, P. (2003). On the discourse of satire: Toward a stylistic model of satirical humor. Amsterdam, The Neatherlands: John Benjamins Publishing Company. 256 pр.
