SATIRE AS A TOOL OF MASS COMMUNICATION: LINGUISTIC AND EXTRALINGUISTIC MEANS OF INFLUENCE
DOI:
https://doi.org/10.32782/folium/2025.6.30Keywords:
satire, linguistic means of satire, extralinguistic means of satire, mass media, critique, comic effectAbstract
The article examines the linguistic and extralinguistic means of satire as a tool of mass communication. The research material comprises articles from the British magazine The Economist published in 2025. The study aims to explore the role of satire as a means of mass communication, analyse verbal and non- verbal strategies of influence, and uncover the mechanisms through which satire shapes public opinion. The research focuses on identifying specific linguistic techniques (irony, sarcasm, exaggeration, wordplay, etc.) and extralinguistic factors (context, visual components, social and political background) that enhance the satirical effect and influence the recipient. Particular attention is paid to the interaction between verbal and non-verbal elements of satire, their function in the modern media landscape and the ability of satirical discourse to be a means of critique and manipulation of public consciousness. Satire, as one of the most powerful communication tools, not only fulfils aesthetic or entertainment function, but also places a crucial role in shaping public opinion, acting as an instrument of political struggle and a reflection of social sentiments. At the linguistic level, satire employs irony, sarcasm, hyperbole, metaphor, allegory, grotesque, parody, antithesis, puns, and wordplay. Irony functions as a key device in a satirical text, establishing the author’s attitude toward the object of criticism, while hyperbole and wordplay contribute to the comic effect, reinforcing the satirical message. Extralinguistic means include elements such as illustrations, caricatures, and symbols. The effectiveness of satire as a means of mass communication depends on the complex interplay of its linguistic and extralinguistic components, which not only expose contradictions and the absurdity of reality but also influence public opinion through mechanisms of comic effect and provocation.
References
Савіна, Ю. О. (2019). Лінгвопоетичні засоби створення комічного та їх відтворення у процесі перекладу (на матеріалі творів Дж. К. Джерома й О. Генрі та їх українськомовних перекладів). Закарпатські філологічні студії, вип. 9, Т. 2, С. 58–64.
Федік, Ю. М. (2021). Ключові підходи до дослідження сучасних англомовних карикатур. Вчені записки Таврійського національного університету імені B. І. Вернадського. Серія: Філологія. Соціальні комунікації, Том 32 (71). № 2, C. 224–229.
Юрчишин, В. М. (2021). Лінгвопрагматичні характеристики сатири в британському медійному дискурсі : дис. ...д-ра філософії : 035-філологія. Івано-Франківськ. 255 c.
Юрчишин, В. М. (2023). Лінгвопрагматичні характеристики сатири як ехо метарепрезентації у британському медійному дискурсі. Folium, вип. 2, С. 72–76. https://doi.org/10.32782/folium/2023.2.11.
Юрчишин, В. М. (2020). Роль контекстуальних ресурсів в інтерпретації сатиричних висловлень у британському медійному дискурсі: лінгвопрагматичний підхід. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Філологія, № 46, Т. 2. С. 206–210. https://doi.org/10.32841/2409-1154.2020.46-2.49
Юрчишин, В.М., & Матіяш-Гнедюк, І. М. (2024). Дуальна площина сатири в британському медійному дискурсі. Folium, вип. 4, С. 286–291. https://doi.org/10.32782/folium/2024.4.43
Doichyk, O., Yurchyshyn, V., & Velykoroda, Y. (2024). Intertextual satire in media discourse: Conceptual blends. Review of Cognitive Linguistics. https://doi.org/10.1075/rcl.00183.doi
Eliott, R. C. (1960). The Power of Satire: Magic, Ritual, Art. Princeton University Press. P. 256–262.
Khight, C. (2004). The Literature of Satire. Cambridge University Press. 327 pp.
Simpson, P. (2003). On the discourse of satire: Toward a stylistic model of satirical humor. Amsterdam, The Neatherlands: John Benjamins Publishing Company. 256 pр.
