ПОЕЗІЯ «НАЙЖАХЛИВІШЕ ТОК-ШОУ У СВІТІ» МАКСИМА КРИВЦОВА: СПРОБИ ПОШУКУ НОВОЇ ПОЕТИЧНОЇ МОВИ

Анотація

У статті аналізується поезія Максима Кривцова «Найжахливіше ток-шоу у світі» як приклад становлення нової поетичної мови, здатної відтворювати емоційний досвід сучасної війни та психостани її учасників художніми засобами. Дослідник доводить, що війна кардинально руйнує звичні мовні коди, змінює семантичні поля й змушує митців шукати нові виражальні можливості слова. Методологічну основу дослідження становлять герменевтичний, компаративний, психологічний методи та інструментарій аксіологічних студій. Його метою є виявлення багатоголосся втрат, травм та відчуження у поезії Кривцова, зокрема, крізь призму бінарної опозиції «ми – вони». У статті показано, що ця опозиція відходить від традиційної схеми «воїни – ворог» і трансформується у вимір «воїни – глядачі», що підкреслює проблему непорозуміння між фронтом і тилом, неможливість повноцінного діалогу та спільного осмислення пережитого досвіду. Важливим складником аналізу поезії Кривцова є інтертекстуальний діалог із думками сучасних літераторів, а також твором «Ocalony» польського поета Тадеуша Ружевича. Обидва автори акцентують на втраті сенсів, необхідності пошуку нової мови й нових світоглядних орієнтирів після катастрофи, спричиненої війною. Дослідження демонструє, що Кривцов послідовно уникає героїзації чи пафосного піднесення, натомість через парадоксальні зіставлення, іронію, образ ток-шоу та мотиви сну створює простір ірраціональної реальності, котра межує з абсурдом. Така поетика дозволяє розкрити глибину посттравматичного досвіду, показати кризу комунікації, руйнування людських зв’язків і процес дегуманізації, які супроводжують сучасну війну. Отже, поезія Максима Кривцова є яскравим свідченням народження нової мови, здатної репрезентувати трагедію людини у світі, де звичні слова втрачають свою силу й потребують переосмислення.