РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ШЕКСПІРІВСЬКОЇ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОСТІ В ПОВІСТІ «О, ВЕНЕЦІЄ..!» БОРИСА ФІНКЕЛЬШТЕЙНА

Анотація

У статті досліджено вияви шекспірівської інтертекстуальності в повісті «О, Венеціє!..» сучасного українського письменника Б.Фінкельштейна. Проаналізовано особливості художньої репрезентації головного персонажа Шломо в контексті специфіки його фаху й належності до юдейської релігії. Визначено форми трансформації сюжетної лінії в повісті, зокрема проаналізовано сюжетні зміни стосовно претексту твору – п’єси «Венеційський купець» В. Шекспіра. З погляду юдейської релігійної традиції визначено світоглядні настанови Шломо (шекспірівського Шейлока), обґрунтовано вимоги персонажа щодо повернення позики, інтерпретовано відмову від мотиву жорстокості, який експлуатовано в шекспірівському творі й від якого відмовляється сучасний автор. Досліджено індивідуальну авторську модель щодо взаємодії історичного матеріалу й художньої вигадки в літературному творі. Окреслено феноменологічні аспекти творчості українського письменника й запропоновано розглядати повість «О, Венеціє!..» в парадигмі підходів нового історицизму, який детерміновано авторським намаганням реконструювати історію власного роду й відобразити цю модель альтернативної історії в аналізованій повісті. Схарактеризовано філософські особливості письменницької стратегії Б. Фінкельштейна, які визначили ідейно-мотивну та сюжетну специфіку повісті «О, Венеціє!..», що є виявом постпостмодерної шекспірівської інтертекстуальності. У творі акцентовано на єврейському компоненті, що визначає моделі поведінки та форми інтеракції між персонажами. Визначено, що український шекспірівський дискурс доповнюється і в XXI столітті, виявляючи світоглядні риси нової культурної історичної ситуації. У статті спробу ревізії історичного матеріалу й реконструкцію образу Шломо проаналізовано в контексті метамодерністської естетики. Визначено концепт автентичності як ключовий у повісті «О, Венеціє!..», що суголосно з епістемологічною основою метамодернізму як напряму літератури.