КОГНІТИВНІ МЕХАНІЗМИ РЕКОНСТРУКЦІЇ ТРАВМИ В РОМАНІ ГІЗЕР МОРРІС «ТАТУЮВАЛЬНИК ІЗ АУШВІЦУ»

Анотація

У статті досліджено лінгвокогнітивні механізми репрезентації травматичного досвіду Голокосту в сучасному художньому дискурсі на матеріалі роману Г. Морріс «Татуювальник із Аушвіцу». Актуальність дослідження зумовлена необхідністю переосмислення літератури про Голокост не лише як історичного свідчення, а як складного процесу ментального конструювання граничних станів людського існування. Методологічну основу роботи становить інтегрований підхід, що поєднує теорію концептуальної метафори Дж. Лакоффа та М. Джонсона, теорію концептуальної інтеграції Ж. Фоконьє та М. Тернера, а також напрацювання в галузі травма-студій та втіленого пізнання. У межах дослідження виявлено, що центральним вузлом реконструкції травми є соматична метафора ІДЕНТИЧНІСТЬ Є ЧОРНИЛО, яка маркує онтологічний зсув від суб’єктності до індустріальної одиниці обліку. Встановлено, що опис процесу татуювання активує образ-схему ВТОРГНЕННЯ У КОНТЕЙНЕР, де фізичне тіло стає реєстром насильства. Особливу увагу приділено механізмам концептуальної інтеграції, що дають змогу головному герою інтегрувати ментальні простори «ремісника-митця» та «інструмента дегуманізації». Проаналізовано функціонування базових образ-схем, які структурують динаміку виживання. Образ-схема ШЛЯХ інтерпретується як перервана траєкторія, що замикає вцілілого у «вічному теперішньому» травми, тоді як схема БАЛАНС описує стан когнітивної дисоціації та апатії як захисних реакцій психіки. Доведено, що кохання в романі виконує функцію якоря, який допомагає героям вибиратися з деструктивної реальності табору в ментальний притулок «таємного завтра». Зроблено висновок, що стилістичні особливості тексту Г. Морріс є проявом когнітивного реалізму, що відтворює біологічні алгоритми збереження травматичної пам’яті. Результати дослідження поглиблюють розуміння ролі тілесності та концептуальної інтеграції в літературній обробці колективних та індивідуальних травм.