КОГНІТИВНО-ПРАГМАТИЧНІ ФУНКЦІЇ МОВЛЕННЄВИХ АКТІВ УТОЧНЕННЯ, ПІДТВЕРДЖЕННЯ ТА КОРИГУВАННЯ У ВНУТРІШНІХ КОМУНІКАЦІЯХ ФАХІВЦІВ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ УКРАЇНИ

Анотація

У статті обґрунтовано когнітивно-прагматичний статус мовленнєвих актів уточнення, підтвердження та коригування у внутрішніх комунікаціях фахівців сектору безпеки і оборони України. Актуальність дослідження зумовлена тим, що ефективність професійної взаємодії залежить не лише від передавання повідомлення, а й від досягнення достатнього для спільної дії рівня взаєморозуміння, своєчасного виявлення неоднозначності та актуалізації інформації. Теоретичну основу становлять теорія мовленнєвих актів, концепції common ground і grounding, дослідження clarification requests, мовленнєвого feedback, repair-організації та функціональної анотації діалогових актів. Мета статті полягає у визначенні когнітивно-прагматичних функцій уточнення, підтвердження та коригування, систематизації моделей їх реалізації та встановленні їхньої взаємодії у процесі верифікації професійного розуміння. Матеріалом слугували відкриті нормативні й навчально-методичні джерела та змодельовані авторкою мікродіалоги, які не відтворюють реальних службових повідомлень. Застосовано мовленнєво-актовий, функціонально-прагматичний, контекстуально-семантичний і послідовнісний аналіз, а також когнітивно-дискурсивну інтерпретацію змін у ситуаційній моделі адресата. Установлено, що досліджувані акти доцільно трактувати як взаємопов’язані метакомунікативні дії, спрямовані на виявлення, перевірку й усунення розбіжностей між інтенцією адресанта, пропозиційним змістом повідомлення та його інтерпретацією адресатом. Уточнення локалізує проблемний компонент і звужує множину можливих інтерпретацій; підтвердження засвідчує досягнутий рівень прийняття змісту; коригування деактивує попередню версію та оновлює ситуаційну модель. Систематизовано сім типів уточнення, запропоновано шестирівневу модель підтвердження — від контактного до результативного рівня, а також розмежовано виправлення помилки й актуалізацію інформації. Показано, що прагматична сила цих актів залежить від мовної форми, статусно-рольового напряму, ступеня прямоти й експліцитності та позиції репліки в діалоговій послідовності. Наукова новизна полягає в системному поєднанні уточнення, підтвердження та коригування в рекурсивну модель верифікації професійного розуміння, у якій кожен компонент усуває окремий тип комунікативної невизначеності та забезпечує перехід до подальшої узгодженої дії. Запропонована модель створює категоріальну основу для подальшого корпусного аналізу відкритого, анонімізованого або офіційно дозволеного професійного дискурсу.