МОВНА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ІНДИГЕННОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ В РОМАНАХ ЛУЇЗ ЕРДРІК «СЛІДИ» ТА ЛЕСЛІ МАРМОН СІЛКО «САДИ В ДЮНАХ»

Анотація

У статті досліджено мовну репрезентацію індигенної ідентичності в романах Луїз Ердрік «Сліди» та Леслі Мармон Сілко «Сади в дюнах». Мета статті полягає у визначенні лексико-семантичних і дискурсивних засобів, за допомогою яких ідентичність конструюється через взаємопов’язані домени землі та етнічності. Методологія поєднує концептуальний, лексико-семантичний, контекстуальний, порівняльний і кількісний аналіз із положеннями когнітивної та культурної лінгвістики, а також індигенними підходами до місця, реляційності й екологічного знання. Матеріалом слугували два англомовні романи, з яких виокремлено одиниці на позначення землі, території, дому, народу, племінної належності, мови, спорідненості та колоніальної класифікації. Результати засвідчують, що індигенна ідентичність постає не як стабільна індивідуальна властивість, а як система відносин із предковічною територією, громадою, пам’яттю, мовою та світом природи. У романі «Сліди» домен землі формується насамперед через дискурс позбавлення власності: лексеми woods, lake, reservation, allotment, paper, taxation протиставляють живу тяглість спільноти колоніальному адмініструванню. Вислів a tribe of file cabinets демонструє перетворення живої громади на бюрократичний запис, а образ pressed trees пов’язує вирубування лісу з паперовими механізмами контролю. У романі «Сади в дюнах» ботанічна й просторова лексика garden, seed, river, dune, plant, home створює модель мобільності, відновлення та передавання екологічного знання. Метафора викорінення передає травму переміщення, однак насіння й сад водночас символізують здатність культури до повторного вкорінення. Домен етнічності вербалізується за допомогою етнонімів, колективних іменників, назв спорідненості, згадок про індигенні мови та колоніальні ярлики. Опозиція між самоназиванням і зовнішньою класифікацією виявляє нерівність влади в процесах найменування. Кількісні показники підтверджують помітність лексем Indian, people, Chippewa, earth і ground, проте контекстуальний аналіз показує, що частотність не тотожна концептуальній центральності. Наукова новизна полягає в інтеграції лексико-семантичних даних із культурно обґрунтованою інтерпретацією та в зіставленні двох моделей індигенної ідентичності: моделі загроженої територіальної тяглості в Ердрік і моделі екологічної стійкості в Сілко. Зроблено висновок, що домени землі й етнічності утворюють єдину семантичну мережу, через яку художній дискурс зберігає, переосмислює та передає індигенне культурне знання.