МІФОПОЕТИЧНІ АНАЛОГІЇ В ХУДОЖНІЙ ПРОЗІ ГАЛИНИ ПАГУТЯК І ЮРКІ ВАЙНОНЕНА

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/folium/2024.4.30

Ключові слова:

неоміфологізм, інтертекст, міфопоетика, типологічні паралелі, міфологема, хронотоп, архетип

Анотація

У статті розглянуто неоміфологічні стратегії й домінанти творчості української письменниці Г. Пагутяк і фінського прозаїка Ю. Вайнонена. Акцентовано, що Г. Пагутяк часто використовує оніричні візії як окремі інтертексти, які уможливлюють заглиблення у сфери колективного підсвідомого, а також тяжіє до переосмислення проблем сучасності в міфологічному часі й міфологічному просторі. З огляду на це привертає увагу інтерес Ю. Вайнонена до підсвідомого як рушійної сили, яка скеровувала написання його роману «Німий бог», до сюрреалістичного, містичного та сновидного. Такі збіги в міфомисленні письменників спонукали до пошуку типологічних аналогій в інтерпретації міфологічних мотивів та образів самобутніми представниками української та фінської літератур, а також з’ясування авторської оригінальності у створенні неоміфологічної картини світу в їхній прозі. Підкреслено актуальність теми дослідження, зумовлену браком публікацій, присвячених порівняльному аналізу творів Г. Пагутяк і Ю. Вайнонена. Дослідження художньої прози української авторки й фінського письменника виявило, що у творах Г. Пагутяк і Ю. Вайнонена наявні виразні міфопоетичні аналогії, які постають як типологічні збіги на сюжетному, образному, мотивному та стилістичному рівнях. Обидва автори ресемантизують орнітологічні образи, пов’язані з трагічним модусом, використовують готичні елементи у моделюванні хронотопу, мотив переходу до потойбіччя, що корелює з жіночими персонажами з демонологічною семантикою, інтерпретують символіку міфологеми каменю, асоціюють містичні топоси паралельних світів із мотивом чарівної музики, реактуалізують космогонічні міфи, першоосновою в яких є яйце. Утім, Г. Пагутяк більш схильна до міфологізації топосів, пов’язаних із приватною географією, тоді як фінський письменник Ю. Вайнонен містифікував у «Німому богові» регіон Франції.

Посилання

Бокшань Г. Міфосвіти романів «Зачаровані музиканти» Галини Пагутяк і «Німий бог» Юркі Вайнонена. Діалог мов – діалог культур. Х Міжнародна наукова інтернет-конференція з україністики. Мюнхен : Readbox Unipress. Open Publishing LMU, 2019. С. 262–269.

Вайнонен Ю. Німий бог. Київ : Видавничий Дім «Комора», 2018. 176 с.

Мусій В. Мотив двійництва у творах сучасної літератури (Ю. Вайнонен «Німий бог», Л. Дереш «Спустошення», Ґ. Трибусон «Віденські гриби»). Синопсис: текс, контекст, медіа. 2023, 29 (2). С. 102–107.

Пагутяк Г. Гірчичне зерно : повість. Гірчичне зерно : повісті. Київ : Радянський письменник, 1990. С. 5–122.

Пагутяк Г. Захід сонця в Урожі. Захід сонця в Урожі : романи, повісті, оповідання та новели. Львів : ЛА «Піраміда». 2007. С. 7–61.

Пагутяк Г. Зачаровані музиканти. К. : Ярославів вал, 2010. 224 с.

Пагутяк Г. Кожен день інший : щоденник. Львів : ЛА «Піраміда», 2013. 192 с.

Пагутяк Г. Радісна пустеля. Записки Білого Пташка : романи; повість. Київ. : Український письменник, 1999. С. 79–114.

Пагутяк Г. Урізька готика. К. : Дуліби, 2009. 352 с.

Пагутяк Г. Уріж та його духи. Львів : ЛА «Піраміда», 2012. 120 с.

Українська міфологія / В. Войтович. Київ : Либідь, 2022. 662 с.

Юркі Вайнонен: «Більшість з моїх оповідань – це сни, яких я не бачив» (розмова з Богданою Романцовою). URL : https://lb.ua/culture/2016/09/07/344405_yurki_vaynonen_bilshist_z_moih.html [дата звернення: 18.03.2024).

Юркі Вайнонен: «Намагаюся знову навчитися писати» (розмова з Олександрою Бруновою). URL : https://rozmova.wordpress.com/2018/07/12/urki-vainonen-3/ (дата звернення: 18.03.2024).

Юркі Вайнонен: чим більшу порожнечу відчуваю після написання історії, тим кращою вона є (інтерв’ю з Аллою Костовською). URL : https://archive.chytomo.com/interview/yurkivajnonen-chim-bilshu-porozhnechu-vidchuvayupislya-napisannya-istoriii-tim-krashhoyuvona-ye (дата звернення: 18.03.2024).

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-06-14

Номер

Розділ

Статті