ПАРАТЕКСТУАЛЬНІСТЬ АВТОРСЬКОЇ ПОСВЯТИ: ПЕРІТЕКСТ ТА ЕПІТЕКСТ

Анотація

Стаття присвячена концепції паратексту, що стала відомою завдяки введенню та подальшому дослідженню Жераром Женеттом, який розподілив паратекст на дві категорії: перітекст та епітекст. Увага зосереджена на одному з паратекстуальних елементів, а саме, на посвятах і їх прагматичних, структурних та стилістичних особливостях. Матеріал дослідження охоплює посвяти, які містяться у дев'яти романах Даніели Стіл, виданих компанією Corgi Books. Незважаючи на те, що існує багато праць присвячених паратексту та його складових, паратекстуальні та лінгвостилістичні особливості посвяти ще недостатньо досліджені. Більше того, жодне з цих досліджень не проводилося на матеріалі сучасного жіночого роману, що додає актуальності запропонованій статті. З прагматичної точки зору особи (як люди, так і тварини), згадані у посвятах, виступають у ролі адресатів, учасників комунікативної ситуації, нарівні з автором, який є ‘відправником’ або ‘творцем’ посвяти, та третьою стороною (читачем). Згідно з результатами нашого дослідження, посвяти Даніели Стіл мають певну структуру та є глибоко особистими та емоційними за тоном, завдяки використанню стилістичних засобів, а саме епітетів, метафор, гіпербол, паралелізму, градації та інших засобів експресії. Варто зазначити, що глибокий аналіз емпіричних даних дозволив підтвердити нашу гіпотезу, що посвяти включають характеристики як перітексту, так і епітексту. З огляду на те, що посвята розташована у безпосередній близькості до основного тексту, в межах однієї книги, вона безсумнівно є перітекстуальним елементом. Однак, з точки зору епітексту, цей паратекстуальний елемент може бути повністю зрозумілим для читача лише завдяки інформації, що міститься у блозі Даніель Стіл, її інтерв'ю та інших матеріалах, які не є фізично пов'язані з книгою та існують поза її межами.