КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ФЛОРОСИМВОЛІКИ В ПОЕТИЧНОМУ ТЕКСТІ КОСТЯНТИНА ДУБА

Анотація

У статті репрезентовано флоросимволіку в поетичному тексті Костянтина Дуба, письменника Придніпров’я. На матеріалі текстів збірок митця «Калинчина аптечка», «Віночок квітів різнобарвний», «Русалок краса дивотворча» здійснений опис концептуалізації флористичних номенів як національно маркованих складників поетичного тексту. Рослинний світ – трави, квіти, кущі, дерева постають як символи народної етики та моралі, офарблені індивідуальним авторським баченням. Крізь призму бачення автора виявлено особливості кожного флористичного та дендрологічного образу. Наголошено на опоетизованій автором розмаїтій зображально- виражальній палітрі флоросимволіки, яка в поетичному тексті олюднена та естетизована. Акцентовано увагу на понятійному моделюванні художнього світу митця, його глибинних конотативних зв’язків зображення художніх реалій рослинного світу в концепції людини і дійсності автора. З метою концептуалізації дедроніма дуб, митець обігрує своє прізвище Дуб, символічно розкриває сутність та сакральність цього архетипу, закріплює основний посил флористичного світобачення: в центрі має бути стержень, який дає енергію життя. Простежено реконструкцію дендросимволу дуба вже в олюднений жіночий дендронім, що набуває глибинної образності – мавка-Дубиця – символ вічності й невмирущості, залишаючи за собою внутрішній енергетичний стержень. Ліричний герой сприймає цей дендронім як амбівалентний – з чоловічим та жіночим началом. У роботі зосереджено увагу на образі русалки, яка репрезентована численними флоросимволами, що виконують структуротворчу, моделюючу, морально-етичну, естетичну, концептуальну, номінативну, сакральну функції.Широка палітра зображально-виражальних засобів – від постійних епітетів до промовистих метафор – уможливлює простежити їх на всіх рівнях поетичного тексту. Закцентовано увагу на вмінні митця омовловати флоросимволи, виокремлювати антропологічні особливості, що сприяє конструюванню особливого внутрішнього ландшафту, насиченого ідеальними, дещо утопічними рисами гармонійного суспільства, де все перебуває у щасливому балансі процвітання та розвитку. Доведено індивідуально-авторську концептуалізацію флорономенів, які не лише засвідчують любов і обожнення природи митцем, а й набувають філософського концептуального оприявлення.