ЛОКАЦІЇ ТА ОБ’ЄКТИ У ДРАМАТИЧНОМУ ТВОРІ З ТОЧКИ ЗОРУ ЧИТАЧА (НА МАТЕРІАЛІ П’ЄСИ ДЖ. Б. ПРІСТЛІ “AN INSPECTOR CALLS”)

Анотація

Методологічною основою дослідження ролі локацій та об’єктів у тексті п’єси Дж. Б. Прістлі An Inspector Calls є когнітивна теорія світу тексту П. Уерта і Дж. Ґевінс, яка має на меті пояснення процесу створення у свідомості читача ментальних репрезентацій прочитаного – світів тексту. Такі ментальні репрезентації базуються на наявних у тексті світобудівних елементах (час, локація, персонажі, об’єкти); елементах, що їх індетифікують та описують відносини між ними; пропозиціях, які визначають дії/процеси/стани. Перемикання світів тексту спричиняється зміною просторово-часових переметрів; модальні світи виникають завдяки змінам ставлення (бажання, цілі, необхідність). Аналіз матеріалу у статті здійснюється згідно з підходом Т. Крукшанк і Е. Лахей: в межах теорії світу тексту для драматичного дискурсу виділяються дві взаємопов’язані перспективи – світ художньої реальності та світ сценічної постановки; перший реалізується через мовлення персонажів і функціональні авторські ремарки, другий – через функціональні авторські ремарки.У результаті дослідження локацій та об’єктів як світобудівних елементів, відповідних ідентифікаційних елементів і пропозицій у тексті п’єси An Inspector Calls встановлено таке: (і) лінгвістичні одиниці на позначення локацій/об’єктів доповнюють або дублюють одні одних у мовленні персонажів і функціональних авторських ремарках; (iі) дія у п’єсі відбувається на початку ХХ століття; локації та об’єкти допомагають встановити соціокультурний контекст епохи і є чинником створення релевантних когнітивних репрезентацій у свідомості сучасного читача; (ііі) зазначені світобудівні елементи зумовлюють перемикання світів тексту, виводячи читача за межі окресленого світу сценічної постановки; (iv) вони можуть бути рушіями сценічної дії; (v) локації та об’єкти сприяють читацькій інтерпретації персонажів і деяких ключових тем п’єси Дж. Б. Прістлі.