ПЕРЕДАЧА НЕЗАЛЕЖНОГО ДІЄПРИКМЕТНИКОВОГО ЗВОРОТУ В УКРАЇНСЬКОМУX ПЕРЕКЛАДІ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ: ГРАМАТИЧНИЙ ВИКЛИК І СТИЛІСТИЧНЕ РІШЕННЯ

Анотація

Статтю присвячено вивченню особливостей перекладу незалежного дієприкметникового звороту з англійської мови українською на матеріалі художнього дискурсу. Завдяки своїй особливій структурі незалежні дієприкметникові звороти забезпечують високий рівень компактності висловлення, дозволяють у стислій формі передати додаткові смислові відтінки та сприяють динамізації оповіді. У художніх текстах вони нерідко виконують стилістичну функцію: створюють виразні описи зовнішності персонажів, їхніх емоційних станів чи динаміки подій, посилюючи образність і ритм розповіді. У статті наголошується, що вибір перекладацького рішення визначається низкою чинників. Передусім це позиція звороту в реченні: ініціальні конструкції тяжіють до перекладу підрядними обставинними реченнями, тоді як постпозиційні частіше відтворюються означальними або сурядними структурами. Значення має також граматичний час дієприкметника: форми теперішнього часу зазвичай передаються активними синтаксичними моделями, тоді як форми минулого тяжіють до описових або уточнювальних конструкцій. Важливими є й прагматичні чинники: переклад залежить від жанрових характеристик тексту, стилістичних настанов автора та очікувань цільової аудиторії. Таким чином, незалежний дієприкметниковий зворот у перекладі виступає не лише граматичною проблемою, а й засобом відтворення комунікативної та культурної специфіки англійського тексту. Він виконує роль інструмента, що поєднує структурну компактність з експресивною силою, і тому його передача українською вимагає комплексного підходу, де враховуються як формальні, так і семантико-прагматичні чинники. Дослідження підкреслює, що робота з подібними конструкціями має значення не лише для вдосконалення перекладацької практики, а й для розуміння глибинних механізмів функціонування англійського синтаксису та його взаємодії з українською мовною системою.