КАЛАМБУР ЯК ФОРМА МОВНОЇ ГРИ: МЕХАНІЗМИ ТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ У КОМУНІКАТИВНОМУ ДИСКУРСІ ЯПОНСЬКИХ МАНҐА

Анотація

У статті досліджується феномен японського каламбуру 駄洒落 (даджяре) як однієї з найбільш продуктивних форм мовної гри у сучасному японському вербально-візуальному дискурсі, зокрема в жанрі комедійної манґи. Вихідною теоретичною базою є концепції Л. Вітгенштайна та Й. Гейзінги про ігрову природу мовлення й культури, а також сучасні лінгвістичні підходи до аналізу мовної гри (К. Аракі, Д. Делабастіта, Н. Мацуї, Р. Мейєра, Л. Ставицької, А. Щербини та ін.). У роботі визначено місце каламбуру в японській традиції мовної гри (言葉遊び, котоба асобі), розмежовано ключові терміни, описано специфіку даджяре у порівнянні з іншими різновидами каламбурів, а також розглянуто й застосовано при аналізі поняття «механізм творення» як сукупності мовних і графічних операцій, що забезпечують формування комічного ефекту. Матеріалом дослідження стали фрагменти манґи 「ヒプノシスマイク- Division Rap Battle- side D.H & B.A.T」, яка вирізняється інтенсивним використанням каламбурів у репліках персонажів. Методологічну основу становить комплексний лінгвістичний аналіз із залученням описового, контрастивного, структурно-семантичного та прагматичного методів. Відібрані приклади класифіковано за структурно-фонетичними, морфологічними та семантичними критеріями; описано основні техніки творення даджяре (омонімія, морфемне накладання, додавання / усічення мори, метатеза, змішування мов, графічна гра тощо). Встановлено, що даджяре у манґа виконують багатофункційну роль: створюють комічний ефект, підкреслюють індивідуальні риси персонажів, реалізують креативну самопрезентацію та формують особливу інтерактивну атмосферу спілкування. Комічний ефект виникає в результаті взаємодії трьох рівнів: фонетичного, семантичного та графічного. Використання катакани для іншомовних або звуконаслідувальних компонентів виконує функцію візуального акцентування, підсилюючи прагматичний вплив каламбуру. Окремо наголошено на перекладознавчих аспектах, передача таких мовних жартів українською вимагає застосування адаптивних стратегій, що компенсують неможливість збереження формальної ідентичності шляхом створення смислового або прагматичного еквівалента.