ОСОБЛИВОСТІ ПРАГМАТИЧНОЇ МОДЕЛІ БУТТЯ У ТВОРІ В. ПІДМОГИЛЬНОГО «НЕВЕЛИЧКА ДРАМА»

Анотація

У статті досліджено особливості прагматичної моделі буття в романі Валер’яна Підмогильного «Невеличка драма», який постає одним із ключових творів української прози 1920-х років. Опертя на концепцію «художньої моделі буття» (Н. Астрахан, С. Лущій) дозволило простежити, як у межах соціокультурних трансформацій доби формується система цінностей героїв, що коливається між романтичними ідеалами та раціоналістичною утилітарністю. У центрі уваги – прагматична модель, заснована на домінуванні раціо, корисності, кар’єрного зростання та інструментального ставлення до інших. Було встановлено, що прагматична модель буття в наведеному романі має розгалужену систему проявів, до ключових рис якої належить раціональність, корисливість, прагнення до стабільності, відстороненість від емоцій, інструментальне ставлення до інших, пріоритет соціального статусу, редукція почуттів до фізіології, конформізм та адаптативність. На матеріалі персонажної системи роману простежено різні варіанти її вияву: від раціоналістичного світогляду науковця Юрія Славенка та життєвої розсудливості Ірен Маркевич до міщанських стратегій Андрія Безпалька й Давида Іванчука та прагматизму інженера Дмитра Стайничого. Показано, що навіть романтичні образи (Марта Висоцька, Льова Роттер) у критичних життєвих ситуаціях схильні до вибору прагматичних рішень. З’ясовано, що прагматична модель у романі відображає кризу людяності в умовах раціоналізації суспільного й приватного життя, водночас набуваючи рис адаптаційної стратегії особистості. У цьому контексті любовні стосунки постають випробуванням для героїв: для одних – джерелом духовного зростання, для інших – перешкодою на шляху до кар’єрного успіху. Зроблено припущення, що прагматична модель буття у творі Підмогильного є не лише соціально зумовленою, а й універсальною екзистенційною поведінковою стратегією, яка демонструє суперечливий синтез індивідуального вибору та суспільних детермінант.