ВИКОРИСТАННЯ МОВНОЇ ГРИ ТА ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ У САТИРІ

Анотація

Сатира поєднує гумор із критикою, часто за допомогою винахідливого оперування мовою та фразеологією. У статті з’ясовано, як мовна гра та фразеологічна креативність функціонують як інструменти критики й комічного ефекту в сучасному сатиричному дискурсі. На матеріалі британського сатиричного журналу Private Eye проаналізовано різновиди гри слів, такі як каламбури, алюзії та модифіковані ідіоми, за допомогою яких сатирики передають дисоціативне ставлення до об’єкта сатиричної критики і водночас створюють комічний ефект. Для дослідження використано стилістичні та прагматичні підходи, зокрема модель сатиричного дискурсу П. Сімпсона та Теорія Релевантності. У вступі окреслено ключові поняття й контекст попередніх досліджень. Для дослідження обрано тексти статей Private Eye за 2025 рік на суспільно-політичну тематику. Результати дослідження показали як сатирики поєднують реальні події з міфічними чи метафоричними, формуючи двошарове повідомлення. Дуальна структура сатири (прайм і діалектичний елемент) дає змогу «шифрувати» критику в гуморі, спонукаючи читача розв’язувати інконгруентності та робити висновки, які є когнітивно затратним процесом, проте він згодом винагороджується посиленим ком комунікативним ефектом. Встановлено, що ігрові модифікації ідіом, культурних відсилань і лексичної багатозначності не лише розважають, а й загострюють соціально-політичну критику. Така подвійна функція фразеологічної гри зміцнює солідарність між сатириком і реципієнтом сатири, водночас дистанціює обох від об’єкта сатиричного висміювання. У висновках підсумовано лінгвістичні та прагматичні механізми, завдяки яким мовна гра в сатирі сприяє формуванню сильнішого когнітивного ефекту в реципієнта сатири. Отримані результати підкреслюють визначальну роль фразеологічної креативності в персуазивній силі сатири та її значення для формування критичного публічного дискурсу.