МУЗИЧНИЙ КОД ІДЕНТИЧНОСТІ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ПОЕЗІЇ

Анотація

У статті розглянуто питання міжмистецької взаємодії у сучасній українській поезії на прикладі текстів трьох авторів. У фокусі уваги – музичний код, його функції у літературних текстах сучасних поетів. Це коротке дослідження зосереджує увагу на впливі музики на літературну творчість та на те, як музика бере участь у конструюванні ідентичності літературного / ліричного героя, подій навколо нього та як взаємодіє із ідентичністю реципієнта за посередництвом літературного тексту. На прикладах продемонстровано, як залучено музичні знаки та символи у тканину літературного тексту на різних його рівнях, що, в свою чергу, складає «симфонію» взаємодії між автором та читачем. Важливими аспектами є інтермедіальний та інтертекстуальний компоненти взаємодії різних мистецьких кодів. У процесі кодування-декодування музичний код розширює розуміння віршованого тексту, а іноді – позатекстового поля – через інтертекстуальну взаємодію, що є типовим для сучасної літератури, що виявлено під час актуального літературознавчого дослідження. Цікавим є й той аспект аналізу, як музичний код залучено до конструювання різних типів ідентичності літературного / ліричного героя та його вплив на конструювання літературних образів, особливо – ліричних героїв та топосів, окремо окреслено процес того, як іноді на рівні художніх деталей конструюється культурологічне поле ідентичності у поетичному тексті, часто – із залученням імагологічного аспекту, як музичний код може стати умовою створення бінарної опозиції. Також окрему увагу приділено тому, як музичний код впливає на створення ритму на настрою поетичного твору. Матеріалом для дослідження стали поетичні збірки трьох відомих сучасних українських поетів: Дмитра Лазуткіна («Артерія»), Василя Махна («Поет, океан і риба: вибрані вірші (1993–2018)»), Юрія Іздрика («Колекція»).