УКРАЇНСЬКЕ ФЕНТЕЗІ: МІЖ РАДЯНСЬКОЮ ТА ПОСТМОДЕРНОЮ ТРАДИЦІЯМИ

Анотація

Стаття присвячена методологічним і світоглядно-філософським проблемам дослідження жанру фентезі та інших творів фантастичної парадигми. Актуальність дослідження жанру фентезі зумовлена його високою популярністю серед молоді та здатністю слугувати важливим ресурсом для пошуку ідентичності в епохи глобальних трансформацій. Незважаючи на глибоку міфологічну основу та виховний потенціал, жанр фентезі в Україні досі стикається із системними звинуваченнями в ескапізмі та недостатньо досліджений на матеріалі творів вітчизняних авторів. Мета статті – визначити світоглядні основи сучасного українського фентезі та довести його опозиційність до радянської (тоталітарної) і постмодерної (ігрової) традицій, обґрунтувавши національно- ідентифікаційний потенціал жанру. Для досягнення мети виконано аналіз впливу радянської ідеології та постмодерну на сприйняття фентезі, визначено структурні відмінності між постмодерним та міфологічним («концептуальним») фентезі, а також виокремлено ключові національні архетипи. Методи дослідження. У роботі застосовано системний підхід та методологію світоглядно-ідеологічного аналізу для виявлення глибинних смислів та культурних кодів, втілених у текстах. Застосовано компаративний метод для зіставлення українського та російського/ проросійського фантастичних наративів. Використано історико- генетичний метод для простежування ідеологічного впливу радянського літературознавства (зокрема, звинувачень в ескапізмі та штучного введення терміна «казкова фантастика») та структурно-функціональний аналіз для вивчення конфлікту між концептуальним фентезі (Дж.Р.Р. Толкін) та ігровим постмодернізмом. Виявлено, що в радянському літературознавстві фентезі тлумачилося як «ідеологічно вороже» явище, що сприяло його знеціненню. Згодом, домінування постмодерну призвело до нівелювання змісту жанру, замінивши його ігровим (розважальним) характером та системою шаблонів. Це призвело до втрати зв’язку з колективним несвідомим, національним та актуалізованими архетипами, що спровокувало внутрішній конфлікт жанру. Українське фентезі, навпаки, ґрунтується на природному міфі і є світоглядно опозиційним до цих традицій. Його світоглядна матриця актуалізує потужні антиімперські ідеї та цінність свободи і життя, що реалізується на рівні психологічного розвитку персонажів та їхніх вчинків. Для розкриття ініціального потенціалу українського фентезі необхідно подолати шаблонізований підхід, що базується лише на фольклорному антуражі, на користь світоглядно-ідеологічного аналізу.