EROTIC TYPE OF LOVE IN IVAN FRANKO’S PROSE
DOI:
https://doi.org/10.32782/folium/2025.7.12Keywords:
Ivan Franko, prose, love plot, erotic type of love, eros, mania, playful love.Abstract
This article explores the erotic type of love as one of the characteristic forms of emotional expression in the love plots of Ivan Franko’s prose. The focus is on texts in which physical attraction – often triggered by the external appearance of the beloved – becomes the initial impulse for the development of a romantic relationship. The analysis draws on philosophical, sociological, psychological, and literary classifications of love including those by Erich Fromm, Tetiana Kabanets, John Lee, and Bohdan Tykholoz to formulate criteria for identifying the erotic type. Within this type, the study highlights and analyzes three subtypes: passionate love, manic love, and playful love. These are distinguished by the depth and sincerity of feeling, psychological motivation, and the behavioral patterns of the characters. The article provides examples of Franko’s works where these subtypes are most vividly represented. Passionate love appears in the feelings of Andrii toward Dozia Kralinska (“Petrii and Dovboshchuky”), Mikhnonska toward Borys Hrab (“Ne spytavshy brodu”), the relationship between Koshytska and Huchynskyi (“U stoliarni”), and Mr. Herdlichka for his young wife (“Hutsulskyi korol”). Manic love is revealed in the obsessive attachments of Hotlib to Fanny (“Borysla smiietsia”), Baran to his wife Zosia (“Perekhresni stezhky”), and Opanas Morymukha to the mysterious Kystenka (“Batkivshchyna”). The Homeland). Playful love emerges in Jean’s flirtatious behavior with Tania (“Na vershku”), Temnytskyi’s attitude toward Tselia (“Manipuliantka”), as well as in the relationships between Yulia and Bronislav (“Rizuny”) and Mania and Massino (“Soichyne krylo”). Analyzing these variations of love in Franko’s prose allows for a deeper understanding of the writer’s concept of love and its artistic manifestations in the emotional lives of his characters. The conclusions emphasize that, in Franko’s fiction, almost every erotic subtype serves as a kind of trial for the protagonist often sincerely, though at times desperately, in love – whose feelings may not be reciprocated. Through this romantic testing, the author reveals the character’s inner potential, along with their spiritual and physical resilience in the face of both carnal and emotional temptations.
References
Айдачич, Д. (2015). Еротославія. Перетворення Ероса у слов’янських літературах / пер. з серб. В. Ярмак. Київ : Темпора.
Боярська, Л. (2008). «Сойчине крило» Івана Франка: інтеграція новітніх європейських літературних пошуків. Іван Франко: дух,
наука, думка, воля. (Т. 1). Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 776–786.
Галета, О. (2015). Долина нарцисів: українські літературні любовні антології. Галета О. Від антології до онтології: антологія як спосіб
репрезентації української літератури кінця ХІХ – початку ХХІ століття. Київ : Смолоскип, 368–394.
Гузар, З. (2010). Опозиція на рівні образів-персонажів («Маніпулянтка» – «Між добрими людьми»). Українське літературознавство,
, 67–76.
Гундорова, Т. (2006). Франко – не Каменяр. Франко і Каменяр. Київ : Критика.
Гураль, Г. (2014). Роль маски в сценарії любовної афери (на матеріалі творів Івана Франка «Маніпулянтка» і «Різуни»). Українське літературознавство, 78, 77–85.
Денисюк, І. (2005). Любовні історії української белетристики. Денисюк І. Літературні та фольклорні праці : у 3 т., 4 кн. (Т. 1. Кн. 1).
Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 367–379.
Зборовська, Н. (2007). Іван Франко як любовне бажання (конфлікт української, німецької та польської ідентичностей). Warszawskie zeszyty ukrainoznawcze: spotkania polsko-ukraińskie. 23/24, 249–256.
Кабанець, Т. (2015). Соціокультурні моделі любові в художньому просторі : дис. … канд. соціол. наук : 22.00.04. Київ.
Каневська, Л. (2003). «Простір страждання» Франкового героя-інтелігента (психолого-біографічний ракурс). Слово і Час, 9, 44–53.
Крилова, С. (2020). Виміри любові та проблема подолання самотності. Людина. Екзистенція. Культура. Підхід філософської антропології як метаантропології / за ред.: Н. Хамітова і С. Крилової. Київ: КНТ, 60–70.
Легкий, М. (2021). Проза Івана Франка: поетика, естетика, рецепція в критиці. Львів.
Павличко, С. (2002). Чи потрібна українському літературознавству фіміністична школа? Павличко С. Фемінізм / упоряд. та передм.
В. Агеєвої. Київ : Основи, 19–28.
Пастух, Т. (1998). Романи Івана Франка. Львів : Каменяр.
Платон. (1999). Діалоги / пер. з давньогр. Київ: Основи.
Ружмон, Д. (2000). Любов і західна культура / пер. з франц. Я. Тарасюк Львів: Літопис.
Сотська Г., & Шмельова Т. (2016). Словник мистецьких термінів. Херсон : Видавництво «Стар».
Тихолоз, Б. (2004). Ерос versus Танатос (філософський код «Зів’ялого листя»). Львів : Вид. центр ЛНУ. ім. І. Франка.
Тихолоз, Б. (2005). Апологія розкутого еросу в пізній ліриці Тараса Шевченка та Івана Франка. Сучасність, 3, 117–124.
Франко, І. (1977–1986). Зібрання творів: у 50 т. Київ: Наукова думка.
Фромм, Е. (2017). Мистецтво любові / пер. з англ. В. Кучменко. Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля».
Чопик, Р. (2002). Ecce Нomo: Добра звістка від Івана Франка. Львів.
Швець, А. (2003). Злочин і катарсис: Кримінальний сюжет і проблеми художнього психологізму у прозі І. Франка. Львів.
Швець, А. (2011). «...Подружжя майже завсігди – лотерея...» (Матримоніальна концепція Івана Франка). Іван Франко:
Тексти. Факти. Інтерпретації: зб. наук. пр / редкол. М. Жулинський (голова) та ін. Київ ; Львів, 128–136.
Шмега, К. (2022). Дискурс маскулінності у прозі Івана. Київ : Наукова думка, 2022. 230 с.
Girard, R .(1965). Master and Slave. Girard R. Deceit, Desire, and the Novel: Self and Other in Literary Structure. Baltimore : Johns Hopkins
Press, 96–112.
Lee, J. (1976). The Colors of Love : What kind of lover are you? New York : Bantam Books.
Maslow, A. (1987). Motivation and Personality. New York : Harper and Row.
Simon, G. (2010). In Sheep’s Clothing: Understanding and Dealing with Manipulative People. Little Rock : Parkhurst Brothers.
