ЕРОТИЧНИЙ ТИП ЛЮБОВИ У ПРОЗІ ІВАНА ФРАНКА
DOI:
https://doi.org/10.32782/folium/2025.7.12Ключові слова:
Іван Франко, проза, любовний сюжет, еротичний тип любові, любов‑ерос, любов-манія, любов-гра.Анотація
Стаття присвячена дослідженню еротичного типу любові як одного з характерних способів вираження почуттів у любовних сюжетах Франкової прози. У центрі уваги тексти, в яких імпульсом до зародження стосунків стає фізичний потяг, здебільшого зумовлений враженнями від зовнішности обранця чи обраниці. Дане дослідження здійснено з урахуванням філософських, соціологічних, психологічних та літературознавчих класифікацій любови – Еріха Фромма, Тетяни Кабанець, Джона Лі та Богдана Тихолоза, які допомогли у формульовані критерії виокремлення еротичного типу. У межах еротичного типу кохання виокремленого та проаналізовано три підтипи: любов- пристрасть, любов-манія, любов-гра, що відрізняються інтенсивністю пристрасного почуття, психологічною мотивацією та поведінкою персонажів. У статті наведено приклади творів, в яких ці підтипи найвиразніше проявилися. Любов-пристрасть представлено у почуттях Андрія до Дозі Кралінської («Петрії і Добощуки»), Міхонської до Бориса Граба «Не спитавши броду», у подружжі Кошицької і Гучинського («У столярні»), пана Герлічки до молодої дружини («Гуцульський король»). Любов-манія виявляється в одержимості Готліба коханою Фанні («Борисла сміється»), Барана дружиною Зосею («Перехресні стежки»), Опанаса Моримухи таємничою Киценькою («Батьківщина»). Любов-гра проявляється у поведінковій тактиці Жана з Танею («На вершку»), Темницького з Целею («Маніпулянтка»), а також у стосунках Юльки і Броніслава («Різуни») чи Мані з Массіно («Сойчине крило»). Аналіз любовних різновидів почуттів у прозі Франка дає змогу краще зрозуміти специфіку авторської концепції кохання та простежити її зв’язок з художнім зображенням любовних почуттів. У висновках підкреслено, що в прозових текстах Івана Франка майже кожен еротичний підтип любові виступає своєрідним випробуванням для щиро, хоча інколи нестямно закоханого героя, почуття якого не завжди взаємні. Через любовну апробацію героїв письменник розкриває їхній внутрішній потенціал, духовна та фізична стійкість перед спокусами, як на фізичному, так і духовному рівнях.
Посилання
Айдачич, Д. (2015). Еротославія. Перетворення Ероса у слов’янських літературах / пер. з серб. В. Ярмак. Київ : Темпора.
Боярська, Л. (2008). «Сойчине крило» Івана Франка: інтеграція новітніх європейських літературних пошуків. Іван Франко: дух,
наука, думка, воля. (Т. 1). Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 776–786.
Галета, О. (2015). Долина нарцисів: українські літературні любовні антології. Галета О. Від антології до онтології: антологія як спосіб
репрезентації української літератури кінця ХІХ – початку ХХІ століття. Київ : Смолоскип, 368–394.
Гузар, З. (2010). Опозиція на рівні образів-персонажів («Маніпулянтка» – «Між добрими людьми»). Українське літературознавство,
, 67–76.
Гундорова, Т. (2006). Франко – не Каменяр. Франко і Каменяр. Київ : Критика.
Гураль, Г. (2014). Роль маски в сценарії любовної афери (на матеріалі творів Івана Франка «Маніпулянтка» і «Різуни»). Українське літературознавство, 78, 77–85.
Денисюк, І. (2005). Любовні історії української белетристики. Денисюк І. Літературні та фольклорні праці : у 3 т., 4 кн. (Т. 1. Кн. 1).
Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 367–379.
Зборовська, Н. (2007). Іван Франко як любовне бажання (конфлікт української, німецької та польської ідентичностей). Warszawskie zeszyty ukrainoznawcze: spotkania polsko-ukraińskie. 23/24, 249–256.
Кабанець, Т. (2015). Соціокультурні моделі любові в художньому просторі : дис. … канд. соціол. наук : 22.00.04. Київ.
Каневська, Л. (2003). «Простір страждання» Франкового героя-інтелігента (психолого-біографічний ракурс). Слово і Час, 9, 44–53.
Крилова, С. (2020). Виміри любові та проблема подолання самотності. Людина. Екзистенція. Культура. Підхід філософської антропології як метаантропології / за ред.: Н. Хамітова і С. Крилової. Київ: КНТ, 60–70.
Легкий, М. (2021). Проза Івана Франка: поетика, естетика, рецепція в критиці. Львів.
Павличко, С. (2002). Чи потрібна українському літературознавству фіміністична школа? Павличко С. Фемінізм / упоряд. та передм.
В. Агеєвої. Київ : Основи, 19–28.
Пастух, Т. (1998). Романи Івана Франка. Львів : Каменяр.
Платон. (1999). Діалоги / пер. з давньогр. Київ: Основи.
Ружмон, Д. (2000). Любов і західна культура / пер. з франц. Я. Тарасюк Львів: Літопис.
Сотська Г., & Шмельова Т. (2016). Словник мистецьких термінів. Херсон : Видавництво «Стар».
Тихолоз, Б. (2004). Ерос versus Танатос (філософський код «Зів’ялого листя»). Львів : Вид. центр ЛНУ. ім. І. Франка.
Тихолоз, Б. (2005). Апологія розкутого еросу в пізній ліриці Тараса Шевченка та Івана Франка. Сучасність, 3, 117–124.
Франко, І. (1977–1986). Зібрання творів: у 50 т. Київ: Наукова думка.
Фромм, Е. (2017). Мистецтво любові / пер. з англ. В. Кучменко. Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля».
Чопик, Р. (2002). Ecce Нomo: Добра звістка від Івана Франка. Львів.
Швець, А. (2003). Злочин і катарсис: Кримінальний сюжет і проблеми художнього психологізму у прозі І. Франка. Львів.
Швець, А. (2011). «...Подружжя майже завсігди – лотерея...» (Матримоніальна концепція Івана Франка). Іван Франко:
Тексти. Факти. Інтерпретації: зб. наук. пр / редкол. М. Жулинський (голова) та ін. Київ ; Львів, 128–136.
Шмега, К. (2022). Дискурс маскулінності у прозі Івана. Київ : Наукова думка, 2022. 230 с.
Girard, R .(1965). Master and Slave. Girard R. Deceit, Desire, and the Novel: Self and Other in Literary Structure. Baltimore : Johns Hopkins
Press, 96–112.
Lee, J. (1976). The Colors of Love : What kind of lover are you? New York : Bantam Books.
Maslow, A. (1987). Motivation and Personality. New York : Harper and Row.
Simon, G. (2010). In Sheep’s Clothing: Understanding and Dealing with Manipulative People. Little Rock : Parkhurst Brothers.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
