ОБРАЗ КОХАНЦЯ-НЕБІЖЧИКА У ТВОРАХ ФЕДОРА ПОТУШНЯКА (СТАТТЯ «МЕРТВА ЛЮБОВ», НОВЕЛИ «ЯМА», «КАПЕЛЮХ ІЗ ЗЕЛЕНИМ ПЕРОМ») ТА В УКРАЇНСЬКИХ КАЗКАХ

Анотація

Метою статті є осмислення фольклорно-етнографічної розвідки Федора Потушняка, що має назву ««Мертва любов» в народних віруваннях» (1944), а також новел письменника «Яма» та «Капелюх із зеленим пером», вивчення з погляду психоаналізу повір’їв та легенд про демонічних коханців, зафіксованих дослідником, містичних передумов їх появи в житті покинутих чи самотніх жінок. Ф. Потушняк акцентував увагу на магічних ритуалах, поширених на Закарпатті, які мали на меті припинити відвідування мертвого коханця. Задля цього селяни освячували хату, у ліжко одержимому клали святу воду, мак, ніж, на поріг ложили сокиру вгору лезом, самого недужого одягали в старий церковний одяг (стихар та епітрахиль). На Закарпатті побутують казки, легенди та бувальщини про мертвого коханця, який приходить до дівчини/жінки. У казках героїня може померти й у такий спосіб уникнути стосунків з чортом, а потім народитися знову й вдало вийти заміж (казка «Прядки»). Однак якщо дівчина/жінка вдається до магічного ритуалу, щоб викликати мертвого коханця, то на неї, як правило, чекає смерть. Зокрема, казки «Попадя і її мертвий коханок» та «Коханок-мерлець», записані В. Гнатюком, відображають вражаючий магічний акт, спрямований на воскресіння померлого коханого: героїні опівночі варять голови небіжчиків (дванадцять або одну), викопані на кладовищі. Коли голови спливають, мертвий коханець з’являється, але з метою умертвити жінку, а не самому залишитись серед людей. Ці сюжети містять виразний дидактичний підтекст: гостро засуджують магічні ритуали, спрямовані на порушення встановлених законів життя-смерті-життя. Згідно з народним світоглядом, зустрічі з мертвими є гріхом, вони руйнують душу людини, яка не здатна сприйняти справжню реальність й моделює для себе уявний комфортний світ, уникаючи болю й самотності. Такий фольклорний мотив художньо переосмислив Ф. Потушняк у новелі «Яма», яскраво змоделювавши образ покинутої усіма самотньої жінки, яка внаслідок важкої психологічної травми у своїх мареннях, які сприймає за дійсність, спілкується з давно померлим чоловіком. Письменник показує, як глибока віра селян у демонів-перелесників стає передумовою вбивства братом сестри. Новела Ф. Потушняка «Капелюх із зеленим пером» моделює ситуацію одержимості страхом перед демонічним коханцем-небіжчиком, який з’являється в селі після того, як було розкопано його могилу. Письменник огортає оповідь містикою, і відповіді на питання, чи дійсно оживав мрець, читач не отримує.