ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ВЗАЄМОДІЇ МОВИ ТА КУЛЬТУРИ: АНАЛІЗ ГІПОТЕЗИ СЕПІРА-УОРФА

Анотація

У статті розглядається проблема аналізу основних підходів до вивчення взаємодії мови та культури на основі гіпотези Сепіра-Уорфа. Представлено наукові положення та висновки деяких зарубіжних дослідників у контексті гіпотези Сепіра-Уорфа. Визначено основні постулати гіпотези лінгвістичної відносності, а саме: мова тільки впливає на мислення, і наряду з лінгвістичними категоріями мислення формується також під впливом традицій і деяких видів немовної поведінки; мова визначає мислення, і, відповідно, лінгвістичні категорії обмежують і визначають когнітивні категорії. Наведено приклади аналізу взаємодії мови та культури на прикладі української, англійської та німецької мов. Доведено, що наведені приклади демонструють, як через мову кожна культура виражає свої цінності, переконання та унікальне сприйняття світу. Доведено, що: пізнавальні можливості носіїв різних мов дуже відрізняються через використання різних методів навчання; представники різних мов можуть по-іншому осмислювати простір і час (орієнтація в просторі, часі), а також деякі лінгвістичні категорії (відокремлення спектру кольорів; сприйняття форми усвідомлення причинно-наслідкових зв’язків). Зосереджено увагу на основних аспектах, як саме мова формує культуру, а саме: передача традицій і знань; формування світогляду; створення ідентичності та згуртованості; моральні та етичні установки; вираження емоцій та почуттів; культурні коди і символи. Результати аналізу виявили, що мова у своїй лексиці, граматичних, структурах, морфологічних та синтаксичних особливостях фіксує наше світобачення і відповідно людина поводиться стосовно цього світу, виходячи із того, яким його позиціонує мова.