ОСОБЛИВОСТІ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ ОБРАЗУ СВІТУ В РОМАНІ «МОРЕ СПОКОЮ»

Анотація

Статтю присвячено дослідженню особливостей репрезентації образу світу у романі сучасної канадської письменниці Емілі Сент-Джон Мандел «Море спокою». Образ світу є однією із центральних категорій художнього тексту. У контексті дослідження образ світу художнього твору жанру «фантастика» розглядається як синкретична багаторівнева модель, що відображає креативне сприйняття світу засобами художньої мови. Розвідка має на меті виявити лінгвостилістичні засоби репрезентації образу світу, встановити специфіку часово-просторової моделі світу, охарактеризувати основні категоріальні опозиції світосприйняття центральних персонажів твору. Встановлено, що у досліджуваному творі актуалізовано калейдоскопічний образ світу, реалізований через світосприйняття персонажів роману, які розпорошені у часі та просторі. У створенні образу світу центральну роль відіграє динамічний персонаж, який мандруючи із одного простору в інший, об’єднує як інших персонажів, так і віддалені події в різних теренах зображуваного світу, актуалізуючи багатовимірність людського буття. Руйнація межі реального часу є причиною анахронічного зображення подій. Кордони світу сформовано через категорію простору, який у романі виступає як відкритий, закритий та лімінальний. Особливістю репрезентації світу у досліджуваному творі є актуалізація лімінального (граничного) простору, який є трансформативним або перехідним, часто викликає відчуття занепокоєння або дискомфорту. Виявлені категоріальні опозиції: OLD – NEW, ФАНТАЗІЯ – РЕАЛЬНІСТЬ, СІМ’Я – САМОТНІСТЬ, ЖИТТЯ – СМЕРТЬ відображають особливості світосприйняття персонажів. Висвітлено лінгвостилістичні особливості актуалізації образу світу в текстовій площині роману. Домінантними лінгвостилістичними засобами репрезентації світу визначено епітет, порівняння, оксиморон та метафору. Авторка твору асоціює зі світом різні онтологічні стани – УСПІХ, ЖИТТЯ, ІЗОЛЯЦІЯ, СМЕРТЬ. У романі Е. Мандел разом із центральними персонажами твору досліджує есхатологічну проблему кінечності світу. Встановлено, що загальновизнаний концепт постмодерністської естетики «кінець часу та історії» у романі «Море спокою» трансформовано в концепт «кінець світу».