ПРАГМАТИЧНІ ФУНКЦІЇ МЕТАФОРИ ТА САТИРИЧНОГО ГУМОРУ В МЕДІАДИСКУРСІ
DOI:
https://doi.org/10.32782/folium/2026.8.30Ключові слова:
прагматика, метафора, сатиричний гумор, воєнна журналістика, медійний дискурс, The EconomistАнотація
Ця стаття досліджує, як метафора та сатиричний гумор прагматично функціонують у воєнній журналістиці, спираючись на цільовий корпус текстів The Economist про війну в Україні. Дослідження ставить три запитання: (1) які метафоричні фрейми домінують у відібраному висвітленні, (2) як у ці фрейми інтегрується сатиричний гумор і (3) який комунікативний ефект вони створюють для читача. Для дослідження використовувався метод контент аналізу та метод дискурсивно-функціональної категоризації. Теоретичну базу становить інтеграція Ґрайсової теорії імплікатур, Теорії релевантності та аналізу концептуальної метафори. Матеріал охоплює 27 статей журналу The Economist про війну в Україні, з яких для детальної інтерпретації відібрано 15 найбільш показових прикладів. Результати показують, що метафора і сатиричний гумор не є декоративними засобами: вони структурують інтерпретацію та спрямовують оцінну позицію. Виявлено п’ять повторюваних прагматичних функцій: делегітимація ворожих діячів і практик обходу санкцій; компресія складних геополітичних процесів у когнітивно економні схеми; приписування відповідальності в переговорних процесах; мобілізація солідарності й стійкості в умовах інфраструктурного стресу; а також калібрування скепсису щодо дипломатичного оптимізму. Особливо частотними є домени-джерела «гра», «погода», «комерція/логіка бренду», «хижацтво/полювання» та «міфічна персоніфікація». Сатиричний гумор зазвичай з’являється у стратегічно коротких, високоефектних фрагментах, проявляючись через іронічне найменування, неконгруентні аналогії та «чорний» гумор, що підсилює когнітивний ефект зберігаючи при цьому насиченість журналістського матеріалу. Дослідження стверджує, що у висвітленні війни сатиричний гумор найефективніший тоді, коли він вбудований у метафоричне фреймування, а не подається як відверте висміювання. Таке гібридне фреймування одночасно інформує й оцінює, впливаючи на те, як читачі роблять висновки про нагальність, достовірність і моральну асиметрію.
Посилання
Charteris-Black, J. (2011). Politicians and rhetoric: The persuasive power of metaphor (2nd ed.). Palgrave Macmillan.
Doichyk, O., Yurchyshyn, V., & Velykoroda, Y. (2024). Intertextual satire in media discourse: Conceptual blends. Review of Cognitive Linguistics. https://doi.org/10.1075/rcl.00183.doi
Grice, H. P. (1975). Logic and conversation. In P. Cole & J. L. Morgan (Eds.), Syntax and semantics: Vol. 3. Speech acts (pp. 41–58). Academic Press.
Grice, H, P. (1991). Logic and Conversation. Cambridge. Harvard University Press
Lakoff, G., & Johnson, M. (1980). Metaphors we live by. University of Chicago Press.
Semino, E. Semino, E. (2008) Metaphor in Discourse, Cambridge: Cambridge University Press
Simpson, P. (2003). On the discourse of satire: Towards a stylistic model of satirical humour. John Benjamins.
Sperber, D., & Wilson, D. (1995). Relevance: Communication and cognition (2nd ed.). Blackwell.
Yurchyshyn, V. (2021). Linguopragmatic Features of Persuasive Power of Satire Based on Private Eye Magazine. European Scientific Journal, 17(24), 10–27. https://doi.org/10.19044/esj.2021.v17n24p10
Юрчишин, В. (2021a). Лінгвопрагматичні засоби реалізації сатиричних методів у британському медіадискурсі. Записки з романо-германської філології, (1(46)), 135–143. https://doi.org/10.18524/2307-4604.2021.1(46).234407
Юрчишин, В. (2021b). Типологія сатиричних інтерпретацій у британському медійному дискурсі. Синопсис: текст, контекст, медіа, 27(2), 77–85. https://doi.org/10.28925/2311-259x.2021.2.6
Юрчишин, В., & Гарбера, С. (2025). Використання мовної гри та фразеологізмів у сатирі. Folium, (7), 268–273. https://doi.org/10.32782/folium/2025.7.38
Юрчишин, В., & Матіяш-Гнедюк, І. (2024). Дуальна площина сатири в британському медійному дискурсі. Folium, 4, 286–293. https://doi.org/10.32782/folium/2024.4.43
Юрчишин, В., & Щербюк, С. (2025). Сатира як інструмент масової комунікації: лінгвальні та екстралінгвальні засоби впливу. Folium, 6, 215–220. https://doi.org/10.32782/folium/2025.6.30
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.









