КОРПУСНИЙ АНАЛІЗ СТРАТЕГІЙ ВІДТВОРЕННЯ МАРКЕРІВ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОСТІ НА МАТЕРІАЛІ ПАРАЛЕЛЬНОГО КОРПУСУ РОМАНІВ ДЕВІДА ЛОДЖА “ПЕРЕМІНА МІСЦЬ” І “СВІТ ТІСНИЙ” ТА ЇХ УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДІВ
DOI:
https://doi.org/10.32782/folium/2026.9.9Ключові слова:
корпусна лінгвістика, паралельні корпуси, інтертекстуальність, мовна гра, стратегії перекладу, Sketch EngineАнотація
У статті розглядається корпусний аналіз стратегій відтворення маркерів інтертекстуальності на основі укладеного авторами паралельного англо-українського корпусу романів Девіда Лоджа «Зміна місць» (1975) та «Маленький світ» (1984), а також їхніх українських перекладів Тетяни Некряч за допомогою програми Sketch Engine. У дослідженні використовуються методи корпусної лінгвістики, літературознавства та перекладознавства, які досліджують поняття інтертекстуальності. Автори проаналізували наявні підходи до вивчення інтертекстуальності з позицій літературознавства, корпусної стилістики, культурології та перекладознавства, а також укладання паралельних корпусів для виявлення маркерів інтертекстуальності в текстах оригіналу. Далі автори запропонували класифікацію маркерів інтертекстуальності у вихідних текстах та уклали паралельний корпус оригінальних і перекладених текстів. З цією метою автори проаналізували 572 сторінки оригіналів романів і 715 сторінок їхніх перекладів. Емпіричний матеріал було класифіковано на основі теоретичного підходу Жерара Женетта та Шарля Базермана, що дозволило визначити загалом 568 маркерів інтертекстуальності, серед яких алюзії є найчастішою категорією. Для аналізу перекладацьких рішень і застосованих трансформацій автори послуговувалися класифікацією процедур перекладу Пітера Ньюмарка,. Результати дослідження показують, що транскрипція, наскрізний переклад і транслітерація застосовувалися найчастіше. Також використовувалися інші стратегії, такі як перефразування та додавання зносок. Тематична класифікація маркерів інтертекстуальності охоплює літературні, історичні, соціально-політичні та релігійні, причому маркери літературної інтертекстуальності виявилися найчастотнішими. Результати проведеного дослідження демонструють, що Тетяна Некряч успішно відтворила інтертекстуальне розмаїття творів Девіда Лоджа, забезпечивши їхнє якнайкраще сприйняття серед української цільової авдиторії. Дослідження також доводить, що укладання паралельного двомовного корпусу в Sketch Engine є ефективним інструментом для аналізу художніх текстів і стратегій їх перекладу.
Посилання
Allen, G. (2021). Intertextuality (3rd ed.). London: Routledge. 270 p.
Barthes, R. (1974). Théorie du texte. Encyclopædia Universalis. URL: https://www.universalis.fr/encyclopedie/theorie-du-texte/.
Barthes, R. (1977). Image-music-text (S. Heath, Trans. & Ed.). London: Fontana Press. 220 p.
Bazerman, C., & Prior, P. (2003). What writing does and how it does it: An introduction to analyzing texts and textual practices. London: Routledge. 372 p.
Bernardini, S. (2015). Translation. In: D. Biber & R. Reppen (Eds.). The Cambridge handbook of English corpus linguistics. Cambridge: Cambridge University Press, 515–536.
Bernardini, S. (2022). How to use corpora for translation. In A. O’Keeffe & M. McCarthy (Eds.). The Routledge handbook of corpus linguistics (2nd ed.). London: Routledge, 485–498.
Biber, D. (2011). Corpus linguistics and the study of literature: Back to the future? Scientific Study of Literature, 1(1), 15–23. DOI: https://doi.org/10.1075/ssol.1.1.02bib .
Bunting, T. (2024). “Siege of Masada”. Encyclopedia Britannica, 29.07.2024. URL: https://www.britannica.com/event/Siege-of-Masada.
Congreve, W. (1697). The mourning bride, a tragedy. London: Jacob Tonson. 76 p.
Cunningham, J.M. (2026). “Yoko Ono”. Encyclopedia Britannica, 22.07.2026. URL: https://www.britannica.com/biography/Yoko-Ono.
Eliot, T.S. (1943). Four quartets. Harcourt: Brace and Company. 39 p.
Eliot, T.S. (2020). The waste land. Poetry Foundation. URL: https://www.poetryfoundation.org/poems/47311/the-waste-land.
Fischer-Starcke, B. (2010). Corpus linguistics in literary analysis: Jane Austen and her contemporaries. London: Continuum. 240 p.
Freud, S. (2001). Totem and taboo. London: Routledge. 224 p.
Genette, G. (1997). Palimpsests: Literature in the second degree. Lincoln: University of Nebraska Press. 508 p.
Hawthorne, N. (1903). The house of the seven gables. New York: Collins Clear-Type Press. 490 p.
Haydanka, D., Polinko, K. (2023). Intertextuality as a Mirror of American Culture in Neil Gaiman’s American Gods. SKASE Journal of Literary and Cultural Studies, 5(2), 52–63.
Ho, Y. (2011). Corpus stylistics in principles and practice: A stylistic exploration of John Fowles’ The Magus. London: Continuum. 272 p.
Horace. (1894). The Epistles (F. G. Plaistowe & F. P. Shipham, Eds.). University Correspondence Press. 130 p.
Keats, J. (1819). Ode to a Nightingale. Poetry Foundation. URL: https://www.poetryfoundation.org/poems/44479/ode-to-a-nightingale
Keats, J. (1820). The eve of St. Agnes. Poetry Foundation. URL: https://www.poetryfoundation.org/poems/44470/the-eve-of-st-agnes
Kristeva, J. (2024). Desire in language: A semiotic approach to literature and art. New York: Columbia University Press. 352 p.
Lodge, D. (2011). The campus trilogy. London: Vintage Books. 912 p.
Mahlberg, M. (2015). Literary style and literary texts. In: D. Biber & R. Reppen (Eds.). The Cambridge handbook of English corpus linguistics. Cambridge: Cambridge University Press, 346–361.
Mahlberg, M., McIntyre, D. (2011). A case for corpus stylistics: Ian Fleming’s Casino Royale. English Text Construction, 4(2), 204–227. DOI: https://doi.org/10.1075/etc.4.2.03mah.
Newmark, P. (1988). A textbook of translation. London: Prentice-Hall International. 402 p.
Orr, M. (2003). Intertextuality: Debates and contexts. Cambridge: Polity Press. 256 p.
Riffaterre, M. (1980). La trace de l’intertexte. La Pensée, 4–18.
Shakespeare, W. (1899). The works of Shakespeare: The tragedy of Hamlet (E. Dowden, Ed.). Methuen and Co. 237 p.
Ungvarsky, J. (2020). Intertextuality. URL: https://www.ebsco.com/research-starters/literature-and-writing/intertextuality.
Vinay, J.-P., Darbelnet, J. (2000). A methodology for translation (J. C. Sager & M.-J. Hamel, Trans.). In: Translation Studies Reader. London: Routledge, pp. 84–93.
Wilde, O. (1903). Lady Windermere’s fan: A play about a good woman. Leonard Smithers. 132 p.
Yeats, W.B. (1989). Sailing to Byzantium. Poetry Foundation. URL: https://www.poetryfoundation.org/poems/43291/sailing-to-byzantium
Zanettin, F. (2012). Translation-driven corpora: Corpus resources for descriptive and applied translation studies. St. Jerome Publishing. 244 p.
Еліот, Т. С. (1990). Вибране (С. Павличко, упоряд. та передм.). Дніпро. 198 с.
Кам’янець, А., Некряч, Т. (2010). Інтертекстуальна іронія і переклад: Монографія. Видавець Карпенко В. М. 176 с.
Лодж, Д. (2024). Переміна місць (Т. Некряч, Пер.). Вавилонська бібліотека. 280 с.
Лодж, Д. (2025). Світ тісний (Т. Некряч, Пер.). Вавилонська бібліотека. 464 с.
Шекспір, В. (1986). Твори в шести томах (Т. 5) (В. Коптілов, Ред.). Дніпро. 693 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
