ВІД ЕРОСУ ДО ТАНАТОСУ: ДИНАМІКА ІДЕНТИЧНІСНИХ ФРЕЙМІВ МЕДЕЇ (НА МАТЕРІАЛІ ТРАГЕДІЇ ЕВРИПІДА)

Анотація

У статті здійснено когнітивно-поетологічний аналіз трагедії Еврипіда «Медея» із застосуванням фреймового підходу до студіювання ідентичності персонажки. Метою дослідження є простежити динаміку ідентичнісних фреймів головної героїні від еротичного до танатичного кластера через їхній конфлікт, реконфігурацію, дезактуалізацію та реактуалізацію. Методологічну основу дослідження становить когнітивно-поетологічний підхід із застосуванням фреймового аналізу, елементів герменевтичного, структурно-семантичного та концептуального аналізу. Особливу увагу зосереджено на взаємодії первинних (походження, сакрального значення, родинного, етнокультурного, гендерного, особистісного) і набутих (дружини, матері, мешканки Коринфа, вигнанки, месниці) ідентичнісних фреймів, їхній ієрархії, конфліктності і трансформації в перебігу драматичної дії. Доведено, що зрада Ясона стає каталізатором ідентичнісної кризи Медеї, проте її витоки закладені в первинному виборі героїні, яка свого часу зреклася батьківщини, родини та власного походження заради кохання. Встановлено, що ідентичнісні фрейми не зникають, а вступають у складні взаємозв’язки, конфліктують, змінюють ієрархічний статус, відходять на периферію або реактуалізуються залежно від розвитку сюжету. Простежено формування й функціонування ідентичнісних фреймів дружини, матері, чужинки (варварки), вигнанки, месниці, дітовбивці, а також реактуалізацію фреймів походження, родинної пам’яті й сакрального та кровного зв’язку з Геліосом. З’ясовано, що колісниця Геліоса у фіналі трагедії виконує функцію символічного маркера остаточної реактуалізації первинного фрейму походження після руйнування більшості набутих ідентичнісних моделей. Обґрунтовано, що фінал трагедії не є простою заміною одних фреймів іншими, а репрезентує їхню складну реконфігурацію, внаслідок якої танатичний кластер стає домінантним, однак фрейм матері не зникає, а зберігається на периферії ідентичнісної структури героїні. Запропонований підхід поглиблює сучасні інтерпретації трагедії Еврипіда та демонструє евристичний потенціал теорії фреймів для аналізу художньої літератури.