СЕМІОТИКА СУЧАСНОГО ІНТЕРНЕТ-СПІЛКУВАННЯ

Анотація

У цій статті досліджується семіотична організація сучасної україномовної інтернет-комунікації з акцентом на взаємодії вербальних, візуальних, графічних і платформоспецифічних ресурсів у процесі конструювання значення в цифровому дискурсі. Дослідження ґрунтується на принципах соціальної семіотики та мультимодальності, розглядаючи онлайн-комунікацію як інтегровану семіотичну систему, а не як послідовність ізольованих мовних одиниць. Особливу увагу приділено емодзі, нечисловому використанню цифр, графіко-лексичним гібридам, ігровому фонетичному написанню, англійським запозиченням, цифровому сленгу, абревіатурам, варіативності пунктуації та мемній комунікації як взаємопов’язаним компонентам сучасного цифрового семіозису. Емпіричний матеріал становить корпус із 360 загальнодоступних одиниць україномовної цифрової комунікації, зібраних із Telegram, Instagram, X та Facebook у період із січня 2024 року по березень 2025 року. У дослідженні застосовано мультимодальний семіотичний аналіз, дискурс-аналіз, прагматичний аналіз і контекстуальну інтерпретацію для виявлення комунікативних функцій різних семіотичних ресурсів і принципів, що регулюють їхню взаємодію в автентичному цифровому середовищі. Результати дослідження засвідчують, що значення в сучасній українській онлайн-комунікації рідко формується виключно вербальними засобами. Натомість інтерпретація повідомлення виникає внаслідок скоординованої взаємодії мовних, візуальних, графічних та інтерфейсних знаків. Емодзі функціонують не лише як маркери емоцій, а й як прагматичні засоби, що модифікують іллокутивну силу висловлення та спрямовують його інтерпретацію. Графічні трансформації, ігрова орфографія, англомовні лексичні запозичення, цифрові скорочення та відхилення від нормативної пунктуації виконують важливі функції конструювання ідентичності, експресивності та міжособистісної взаємодії, а не свідчать про недостатню мовну компетентність. Мемна комунікація виступає ефективним механізмом семантичної компресії, активізуючи спільні культурні знання та забезпечуючи швидке конструювання значення в онлайн-спільнотах. Аналіз також показує, що семіотична організація українського цифрового дискурсу відображає ширші когнітивні трансформації, пов’язані з мультимодальною обробкою інформації та кліповим сприйняттям, за якого різні комунікативні модуси інтерпретуються одночасно, а не послідовно. У цій статті досліджується семіотична організація сучасної україномовної інтернет-комунікації з акцентом на взаємодії вербальних, візуальних, графічних і платформоспецифічних ресурсів у процесі конструювання значення в цифровому дискурсі. Дослідження ґрунтується на принципах соціальної семіотики та мультимодальності, розглядаючи онлайн-комунікацію як інтегровану семіотичну систему, а не як послідовність ізольованих мовних одиниць. Особливу увагу приділено емодзі, нечисловому використанню цифр, графіко-лексичним гібридам, ігровому фонетичному написанню, англійським запозиченням, цифровому сленгу, абревіатурам, варіативності пунктуації та мемній комунікації як взаємопов’язаним компонентам сучасного цифрового семіозису. Емпіричний матеріал становить корпус із 360 загальнодоступних одиниць україномовної цифрової комунікації, зібраних із Telegram, Instagram, X та Facebook у період із січня 2024 року по березень 2025 року. У дослідженні застосовано мультимодальний семіотичний аналіз, дискурс-аналіз, прагматичний аналіз і контекстуальну інтерпретацію для виявлення комунікативних функцій різних семіотичних ресурсів і принципів, що регулюють їхню взаємодію в автентичному цифровому середовищі. Результати дослідження засвідчують, що значення в сучасній українській онлайн-комунікації рідко формується виключно вербальними засобами. Натомість інтерпретація повідомлення виникає внаслідок скоординованої взаємодії мовних, візуальних, графічних та інтерфейсних знаків. Емодзі функціонують не лише як маркери емоцій, а й як прагматичні засоби, що модифікують іллокутивну силу висловлення та спрямовують його інтерпретацію. Графічні трансформації, ігрова орфографія, англомовні лексичні запозичення, цифрові скорочення та відхилення від нормативної пунктуації виконують важливі функції конструювання ідентичності, експресивності та міжособистісної взаємодії, а не свідчать про недостатню мовну компетентність. Мемна комунікація виступає ефективним механізмом семантичної компресії, активізуючи спільні культурні знання та забезпечуючи швидке конструювання значення в онлайн-спільнотах. Аналіз також показує, що семіотична організація українського цифрового дискурсу відображає ширші когнітивні трансформації, пов’язані з мультимодальною обробкою інформації та кліповим сприйняттям, за якого різні комунікативні модуси інтерпретуються одночасно, а не послідовно.