ЕВФЕМІЗАЦІЯ ЯК СТРАТЕГІЯ ПОЛІТКОРЕКТНОСТІ В СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ

Анотація

Статтю присвячено комплексному дослідженню евфемізації як лінгвокультурної стратегії формування політкоректного мовлення в сучасній французькій мові. Актуальність розвідки зумовлена інтенсивним оновленням соціально чутливої лексики, посиленням уваги до недискримінаційних способів номінації та суперечностями між інклюзивними мовними практиками, кодифікованою нормою і прагматикою публічного дискурсу. Мета статті полягає у визначенні семантичних, прагматичних і структурно-словотвірних закономірностей евфемізації та з’ясуванні її ролі у конструюванні політкоректних номінацій. Матеріалом дослідження слугували французькі лексеми, словосполучення й перифрастичні конструкції, зафіксовані в публічному, медійному, адміністративному та інклюзивному дискурсах. Методологічну основу становлять описовий, семантичний, компонентний, контекстуальний і словотвірний аналізи, а також елементи дискурс-аналізу. Теоретичне підґрунтя сформовано з урахуванням положень М. Бреаля, С. Ульмана, Ф. де Соссюра, Ш. Баллі, С. Семчинського та сучасних студій табу й політкоректності. У результаті систематизовано основні механізми евфемізації: семантичну генералізацію, метонімічне перенесення, лексичну субституцію, запозичення, термінологізацію, абревіацію та описові конструкції. Виокремлено тематичні сфери, в яких евфемістичне оновлення є найпродуктивнішим: інвалідність і стан здоров’я, етнічне та міграційне походження, гендер, вік, зовнішність, соціально-економічний статус і професійна діяльність. Проаналізовано функції евфемізмів, зокрема превентивну, солідаризуючу, маскувальну й перформативну, а також їхню здатність не лише пом’якшувати висловлення, а й приховувати соціально значущі факти. Простежено дію «ескалатора евфемізмів», за якого нейтральна номінація поступово набуває негативних конотацій і потребує заміни. Наукова новизна полягає в поєднанні семасіологічного, словотвірного та соціолінгвістичного ракурсів аналізу французької політкоректної лексики. Зроблено висновок, що евфемізація є динамічним механізмом адаптації мови до суспільно-етичних змін, ефективність якого залежить від контексту, інституційної підтримки та готовності мовної спільноти прийняти нову норму.