ВІДТВОРЕННЯ ФІГУР ЗВУКОПИСУ В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ ЛІРИКИ Р. М. РІЛЬКЕ: ЛІНГВОСЕМІОТИЧНИЙ ПІДХІД

Анотація

У статті розглянуто особливості відтворення фігур звукопису в українських перекладах Василя Стуса та Миколи Бажана поетичного тексту Р. М. Рільке «Spanische Tänzerin». Застосовано лінгвосеміотичний підхід до аналізу перекладу, за якого фігури звукопису розглядаються як іконічні символи – мовні одиниці, які поєднують властивості символьних та іконічних знаків. У центрі уваги опиняється символьно-іконічний семіозис – процес створення смислу іконічними символами, який передбачає одночасне символьне (тобто словесне) позначення об’єкта реальності та його іконічне зображення. У цьому дослідженні об’єктом реальності є візуальні ефекти та звуки, пов’язані з виконанням танцівницею іспанського танцю фламенко, які викликає поетичний текст у читача: має місце візуальний та аудіальний різновиди образної іконічності. Текст передбачає наявність символьних номінацій та іконічних презентацій об’єкта, кількісне співвідношення яких визначає його ступінь іконічності. У тексті оригіналу наявно 16 символьних номінацій і 19 іконічних презентацій зображень і звуків танцю, отже, він демонструє високий ступінь іконічності. У тексті перекладу Стуса символьних номінацій – 18, а іконічних презентацій – лише 7. Натомість переклад Бажана має співвідношення 21 – 20. Робиться висновок про те, що в плані відтворення фігур звукопису переклад Бажана є більш наближеним до оригіналу, ніж переклад Стуса, хоча обидва перекладачі змогли однаково майстерно відтворити образність тексту Рільке.